Віра підняла голову.
— Гаразд, отже… Ромі — це викрадена дівчина з вашого роману. Я припускаю, що ви використовували цю статтю та інші новини для побудови сюжету. Мені здається, що чимало авторів так роблять. Новини — це багатий матеріал для їхньої творчості.
Зофія Енриш відкрила свою книжку на останній сторінці, помітно засмучена.
— Ви не зрозуміли. Подивіться сюди, у вихідні дані книжки.
Віра насупилася, прочитала дату, надруковану внизу сторінки — і повернулася до газетної вирізки.
Книжка вийшла друком за чотири місяці до статті про зникнення жінки…
23
– Орієнтир — годинник. Його можна побачити лише на ширших кадрах. Подивіться туди, вгорі праворуч. Можна припустити, що починається зйомка о восьмій ранку або вечора. Я схиляюся до восьмої вечора.
Генрі Кобб почав шукати інший файл у прихованих теках. Знайшов, увімкнув відтворення й майже зразу зупинив. На екрані була величезна кімната з підлогою, захищеною бездоганно прозорою поліетиленовою плівкою, задня стіна мурована зі старого каменю і частково вкрита малюнком лабіринту — такого, який вона бачила в Атіс-Монсі. Стеля, здається, дуже висока. У центрі на мотузці підвішена до балки величезна коров’яча туша, розрубана надвоє, як на бійні. На передньому плані жінка в синій сукні без бретелей, боса, прив’язана за зап’ястки до тієї ж балки, що й величезний шмат м’яса. Довге каштанове волосся, але не видно кольору очей. Вона не була налякана, її вираз обличчя був порожній. Її вочевидь одурманили якимись препаратами. На вигляд — мабуть, трохи більше двадцяти років.
— Незважаючи на подряпини на плівці, це одне з нечисленних зображень, де можна хоч якось роздивитися її обличчя, — зазначив студент. — Але ця сцена триває одну п’яту секунди й захована серед інших кадрів.
Він підсунув стільця і сів поряд з Лізанною, тримаючи бобіну в руці.
— Це не зовсім восьмиміліметрова стрічка, це супервосьмиміліметрова. Чіткість краща, і фільм знімається зі швидкістю двадцять чотири кадри за секунду, а не шістнадцять. І хоча в цьому фільмі звуку немає, супервосьмиміліметрова стрічка може навіть підтримувати звук.
Він розгорнув край стрічки і повернув його до світла.
— Я довго вивчав його, перш ніж оцифрувати. Але через те, що плівку змонтовано, неможливо дізнатися характеристик фільму, зокрема — де його було знято. Не залишилося ніяких даних для ідентифікації. Проте цей матеріал швидко псується, і з огляду на загалом хороший стан, я вважаю, що плівку знято недавно. Не більше кількох років тому. Але зараз така плівка вже не використовується. Тому я думаю, що ми маємо справу з людьми, які ностальгують за старими форматами, для кого важлива зернистість.
— А ці смужки?
— Вони зустрічаються майже скрізь. Як на мене, їх зроблено зумисне.
— Але навіщо?
— Думаю, щоб закарбувати жорстокість контенту на самому носії. Символ мізансцени. Просто дивлячись на цю бобіну, на це розрізання і монтування, розумієш, що маєш справу з чимось ненормальним. Цей фільм — як рана, об’єкт, який мучить свого власника. Хіба ви не відчули цього, коли вперше відкрили коробку?
— Так, трохи.
— Фільм триває рівно п’ять хвилин тридцять чотири секунди, але складається з шістсот десяти сцен, перемішаних і склеєних докупи. Шістсот десяти! Розумієте? Деякі півторагодинні повнометражні фільми містять заледве сотню сцен.
Якусь мить він дивився на неї, щоб переконатися, що вона розуміє значення його слів, а потім мовив далі:
— Я ніколи не бачив такої кількості відрізів плівки. Не знаю… Стан цієї бобіни, навіть якщо винести за дужки її вміст, справляє враження, що її зробила вельми специфічна, абсолютно хвора на голову людина.
— Здається, фільм саме на тему, яка цікавила Лізанну-самозванку. Вираження насильства у мистецькій формі…
— Саме так. Ось чому вона так захопилася цим фільмом. І є ще одне, що впадає в око. Коли ми зустрілися, Лізанна згадала про картини, виставлені в галереї. Вона натрапила на них в процесі роботи над своїм дослідженням, за кілька місяців до того, як я знову з нею зв’язався. Вона стверджувала, що ті роботи мали очевидний зв’язок зі змонтованим фільмом, оскільки їх об’єднували два мотиви: лабіринт і людина з головою бика.