Лізанна встала й увімкнула музику, щоб порушити нестерпну тишу. «Voyage, Voyage». Бадьорий голос Дезірлесс{13} підняв дівчині настрій. Вона нашвидкуруч приготувала собі щось поїсти, а потім зателефонувала колезі.
— О, Лізанно! — вигукнув він, піднімаючи слухавку. — Я саме збирався написати тобі. Щойно надіслав тобі електронкою цифрове видання газети «Journal du Centre», яка тебе цікавила.
— Я знала, що можу на тебе покластися! Вибач, що турбую, але хочу попросити про ще одну маленьку послугу…
Вона почула звук стукання посуду. Наближалася восьма година вечора. Патрік, очевидно, готувався сісти за стіл.
— Добре. Але з тебе вечеря в ресторані.
— Будь-який ресторан, який тобі подобається.
— Я слухаю.
— Ти ще маєш контакти в поліції? Мені треба дізнатися власника номера мобільного телефону.
— І це ти називаєш маленькою послугою? Чорт забирай, Лізанно, у що ти в біса вплуталася? Спочатку ти просиш у мене стару лімузенську газету, а тепер персональні дані. Тільки не кажи мені, що ти просто прибираєш у будинку.
— Хтось видає себе за мене, і в мене через це виникло чимало адміністративних проблем. Мені вдалося знайти лише номер мобільного телефону Лізанни-самозванки, але…
— Так напиши заяву в поліцію! — порадив Патрік. — Якщо у тебе є номер, поліціянтам не складе труднощів знайти цю людину.
— Це… складно. Довірся мені, і я все поясню, коли повернуся, добре?
— Мені доведеться докласти чимало зусиль, щоб знайти власника номера, ти про це знаєш?
— Так.
— Я зроблю це, Лізанно. Але краще, щоб це було справді важливо.
— Запевняю тебе, що так і є. Ти чудовий. Дякую, Патріку.
Лізанна попрощалася і поклала слухавку. За дві хвилини вона була у своїй кімнаті, сиділа на ліжку, схрестивши ноги, а склянка віскі стояла на тумбочці. Лише нічник освітлював кімнату. Дівчина увімкнула ноутбук, перевірила електронну пошту й виявила, що більшість нових листів стосувалися роботи. Лист від Патріка був найсвіжіший. Вона натиснула на прикріплений PDF-файл. З’явилася перша сторінка «Journal du Centre», ідентична неповній тій, що була у неї в руках. Її колега добре впорався із завданням. Задоволена Лізанна прокрутила коліщатко мишки до відсутньої сторінки. Там її погляд одразу впав на портрет, розміщений вище, у лівій колонці. Вона притиснула долоню до губ, важко дихаючи. О ні…
Вона негайно відсунула ноутбук і побігла вниз сходами по зелену теку, яку дав їй Генрі Кобб. Повернувшись до кімнати, вона відкрила її і дістала фотографію жертви з фільму. Сумнівів не було. Обличчя були однакові.
Тоді її погляд упав на статтю.
У Ліможі зникла безвісти молода жінка
У вівторок, двадцять восьмого липня, увечері безслідно зникла 21-річна жінка. Вона була вдягнена в сині джинси, бежевий светр з високим горлом, на ногах мала білі кросівки. О 19:30 вона вийшла з музичної школи, куди ходить грати на фортепіано. Імовірно, додому йшла через парк Віктора Тюї. Відтоді її ніхто не бачив. Вона не повернулася додому, мобільний телефон перестав відповідати.
Поліція активно розшукує цю молоду жінку. Її прикмети: зріст — приблизно 170 см, середньої статури, очі карі, довге каштанове волосся. Особливі прикмети: велике татуювання на лівій литці.