Выбрать главу

Згідно з інформацією, яку зібрали слідчі, дівчину люб­лять усі, хто її знає, проблем із законом чи оточенням не було. Її звати Ромі, живе з батьками, навчається на факультеті географії в університеті. Якщо ви маєте якусь інформацію про неї, щось бачили або чули, просимо негайно зателефонувати до найближчого відділку поліції.

Лізанна схопила склянку віскі й вихилила до дна. Її відкриття перевершували все, що вона могла уявити. Минулого літа Ромі викрали. І її вбили в жахливий спосіб. У неї були докази. Така собі посилка-бомба, якої вона не знала, де і як позбутися. Її руки тремтіли, коли вона вводила у браузері «зникнення», «Ромі», «Лімож». Результатів не бракувало. Вона переглянула найперші сайти: втручання прокуратури, свідчення родичів, брифінги для преси… Існувала навіть група у фейсбуці під назвою «Знайдемо Ромі», де на фото профілю була розміщена світлина дівчинки з батьками.

Лізанна погортала дописи в групі з клубком у горлі. Розслідування зайшло в глухий кут. Останнім публікаціям було кілька тижнів. Підтримка згасала, дописи з’являлися дедалі рідше. Мало-помалу ця дитяча усмішка канула в безвісність забуття. Гарячково Лізанна повернулася до верхньої частини сторінки соцмережі й стала вдивлятися в обличчя матері й батька дівчини. На фото вони були щасливі, але тоді були з донькою і точно не могли подумати, що таке пекло може впасти на їхні плечі. Вона уявила собі їхні зруйновані життя, їхній біль. Щогодини кожного дня вони думали тільки про те, жива їхня дочка чи ні.

А вона — знала. Вона, мабуть, була єдиною, хто знав правду — окрім монстрів, які це зробили. Точніше, не єдиною. Аріадна теж була в курсі, оскільки натрапила на статтю про зникнення. І, можливо, самозванка теж. Лізанна пригадала безліч коробок з газетами в покинутому будинку. Невже вони обидві намагалися ідентифікувати жертву фільму, переглядаючи новини в пошуках її обличчя? Це здавалося надто неймовірним. Можливо, вони мали інші більш точні елементи, щоб керуватися ними у своїх пошуках… Неможливо знати на­певно.

Перш ніж повернутися до Руану, Лізанна піде в поліцію і розповість усе, як є. У неї не було вибору, хоча вона, імовірно, втягне студента в неприємності. Але спершу вона мала намір натрапити на слід дівчини з фіолетовим волоссям. Підібратися ближче до цих покидьків. Це буде додаткова інформація, яку вона могла б надати поліції. Фліки не схвалять того, що вона не прийшла раніше, і в неї навіть можуть бути проблеми, але байдуже. За Ромі треба помститися. Ці свині — це слово їм дуже пасувало — мали заплатити, хоч би хто вони були, хоч би де ховалися.

Лізанна подивилася вгору. На лівій стіні по діагоналі рухалося біле сяйво. Нічого особливого. Просто фари автомобіля, що проїжджав вулицею між її будинком і стадіоном. Тільки рухався він значно повільніше, ніж зазвичай. Лізанна одразу нахилилася до нічника й вимкнула його. Обережно підійшла до вікна. Надворі була непроглядна темрява, але метрів за двадцять вона побачила якийсь великий позашляховик на зразок американського пікапа, з відкритим багажником. Водія розгледіти не вдалося. Автомобіль проїхав повз будинок, не змінюючи швидкості, і врешті-решт зник.

Лізанна усвідомила, що затамувала подих. Вона видихнула, щоб зняти тривогу. Її серце шалено калатало. Ця історія довела її до параної.

— Ти психопатка. Ніхто не може знати про цю бобіну.

Вона заговорила вголос, їй хотілося почути звук свого голосу, щоб заспокоїтися. Тільки-но вона почала приходити до тями, як її охопив новий сумнів. Вона спустилася в коридор, взулася, одягла куртку й вийшла на свіже повітря. Стала на узбіччі дороги й подивилася у вікно своєї спальні.

Крізь віконниці пробивалося світло. А що, як водій машини час від часу проїжджав тут вечорами, щоб ді­знатися, вдома вона чи ні? Лізанна втекла до Руану одразу після пограбування, не залишивши жодних слідів, жодної адреси. Може, вони терпляче чекали на її повернення, щоб раз і назавжди отримати цей фільм, якого вони не знайшли з першого разу?