Вона швидко повернулася всередину, замкнула двері на два оберти, понишпорила в шухляді й витягла електрошокер. Він був одноразовий: одна ціль, один постріл. Дівчина перечитала інструкцію: зняти з запобіжника, прицілитися, бажано в тулуб або спину, вистрілити. Електроди проникають крізь одяг. Коли вони встромлялися в плоть, відправлять нападника в нокаут на п’ять хвилин.
Можливо, вона помилялася, але якщо ні, то вона в небезпеці, і навіть електрошокер не дуже допоможе.
26
Віра не могла в це повірити. Зофія опублікувала свою книжку за чотири місяці до зникнення Ромі. Недовірливо перечитала статтю, помацала її пальцями. Це справді був газетний папір, по краях помітно сліди від ножиць. Вона заціпеніла, не маючи слів, переглядаючи очима статтю, ніби шукаючи пояснення.
— Ваш мозок психіатра хотів би все це раціоналізувати, — сказала Зофія, — але запевняю вас: нічого не вдасться. Я бачила, як Ромі викрали, ще до того, як це сталося. Звісно, не її обличчя, але деякі характерні риси. Це було схоже на… давній спогад, що виринає на поверхню. Одночасно розмитий і дуже чіткий. Саме це видіння спонукало мене почати писати книжку. Звичайно, є невеликі відмінності, наприклад, вона грає на фортепіано, а не на скрипці — але це вона.
Вона знову взяла в руки теку:
— Я дізналася про цей випадок восени, коли шукала в інтернеті матеріал для наступної книжки. У мене був справжній шок, як ви можете уявити. Я отримала незаперечний доказ того, що не божевільна.
Віра попрямувала на кухню з порожньою склянкою і налила собі ще по вінця горілки. Половину випила одним духом. Те, що казала Зофія Енриш, було просто неможливо. Їй треба було подумати. Подумати й зрозуміти. Віра почала ходити кімнатою, намагаючись зосередитися.
Усі події мали причину. Можливо, просто потрібно було змінити кут зору? Може, не книжка була написана до статті, а стаття була написана після книжки.
— Викрадач міг надихнутися вашим твором, — сказала Віра. — Я чула такі історії раніше. Фільми, історії, які дають ідеї злочинцям і штовхають їх на звірства.
Зофія Енриш насмішкувато пирхнула.
— Ніби я не думала про це! Але ж ідеться про книжку з накладом усього п’ятсот примірників. Погляньмо правді в очі. Месьє Ікс, потенційний викрадач, читає книжку та й каже собі: «Ану ж викраду дівчину на ім’я Ромі, коли вона вийде з музичної школи. У неї також має бути татуювання на лівій литці, і дорогою додому вона повинна пройти через парк». Це ж легко! Він знаходить ту, яка ідеально підходить, хіба окрім інструменту, але й так годиться… — вона похитала головою. — Бачите, ваша гіпотеза не витримує критики. Мої прогнози не стовідсотково точні, але правильні. Це очевидно.
Залишалося визнати, що Зофія Енриш мала рацію. Як і в фокусах, тут був якийсь секрет, але доки що Віра не могла зрозуміти, який саме.
— Чи означає це, що все, викладене в «Дівчині, що вийшла з тіні» відбулося насправді, принаймні в загальних рисах?
— Ні, не зовсім так. Як і з усіма моїми передбаченнями, лише початок сяйнув мені, мов спалах. Ромі, парк, фургон, у який її затягнули… Місце, де її утримують, теж нібито реальне: підвал з купою знарядь для тортур, обладнання для садо-мазо прямо під великою будівлею, де живе кат. Усе це я описала з моїх видінь. Усе ж решту мені довелося вигадувати самій. І на це пішло дуже багато часу. Щоб надихнутися ідеями, я прочитала чимало кримінальних романів.
— Ви знаєте, що сталося з Ромі? Я маю на увазі — що сталося з нею в реальному житті?
— Я трохи пошукала в інтернеті. На жаль, розслідування, схоже, зайшло в глухий кут.
— Чим закінчується книжка?
Обличчя Зофії Енриш спохмурніло.
— Дівчину багато років тримають в неволі. Роки знущань, психічних страждань, жорстоких ігор у домінування. Викрадач відчуває до Ромі одночасно безмірну любов і ненависть. Але щоб дізнатися, чим усе це закінчиться, вам доведеться дочитати до кінця…
Вона подивилася на шахову дошку, зупинилася біля радіостанції і обережно зняла фотографію маленької білявої дівчинки, що прикрашала металеву передню панель. Зофія Енриш дивилася на світлину з безмежним сумом в очах. Потім щось прошепотіла, і Вірі здалося, що вона почула склади, від яких у неї стиснулося серце. Вона кинулася до гості й вирвала фотографію у неї з рук.