31
Це було кошмарне сновидіння. Якби ж Лізанна прокинула вранці під звуки пташиного щебетання в саду й могла сказати собі, що все це просто сон, найжахливіший кошмар у її житті. Але ні, це не був сон. Усе відбувалося насправді. Тому як тільки повернулася додому в Ле-Меніль, дівчина прийняла гарячий душ, ніби вода могла очистити її від жахіть, які вона побачила. Кілька хвилин вона сиділа в кутку душової кабіни, притулившись до кахельної плитки, а сильні струмені води хльостали її потилицю.
Життя іншої Лізанни Барт обірвалось у щонайжорстокіший спосіб. Її розіп’яли в позі Христа, а потім замучили до смерті. Її агонію знімали на плівку в глибинах липкого садомазохістського підземелля. Враховуючи стан трупа, померла вона, мабуть, кілька тижнів тому. Лізанна вже десь читала, що іноді, завдяки хорошій вентиляції, деякі тіла не гниють, а висихають у природний спосіб, як мумії.
Незважаючи на те, що бракувало кількох шматочків пазлу, вона мала приблизне уявлення про те, що сталося. Одного разу Мельцерів дім пограбували — і той помітив, що зникла плівка. Він мучився сумнівами: плівку вкрали цілеспрямовано чи це був прикрий збіг обставин? У кожнім разі неважко уявити його паніку й паніку його поплічників. Без сумніву, він очікував, що наскочить поліція, але ніхто так і не прийшов. А тим часом інша Лізанна провела розслідування і вийшла на слід Мельцера за допомогою дівчини з фіолетовим волоссям. Однак перед тим, як піти до будинку Мельцера, вона поклала бобіну в абонентській скриньці в Ам’єні під чужим іменем і сховала Аріадну в безпечному місці.
Цікаво, вона з ним зв’язалася? Може, шантажувала його? Погрожувала? Зрештою, це не мало значення, тому що, незважаючи на всі заходи, яких вона вжила, інша Лізанна втрапила в пастку. Дівчина опинилася у підвалі й зазнала тортур. Ці божевільні, мабуть, намагалися змусити її заговорити. Але вона не здалася, і її вбили, доки Мельцер своєю камерою, імовірно, знімав черговий фільм, такий самий жахливий, як і попередній. Її убивцям теж довелося провести розслідування, дізнатися, за кого вона себе видала, знайти адресу в Ле-Менілі, а потім навідатися до будинку, так і не знайшовши плівки.
Її гіпотези підтвердилися, але залишалося ще багато запитань. Де переховувався зараз Мельцер? Чому він не позбувся тіла? І знову ж таки, чому ця жінка втягнула її в таку мерзенну історію?
Лізанна вийшла з душу й подивилася на своє обличчя в розбитому дзеркалі. Зрештою, на її останнє запитання була лише одна правдоподібна відповідь: вона знала Лізанну-самозванку. Що, як між ними існував міцний зв’язок? Довірливі стосунки, які могли спонукати ту жінку довірити їй плоди своїх розслідувань? Можливо, її пам’ять знову зіграла з нею злий жарт. Можливо, якийсь епізод з минулого був замкнений, заблокований глибоко в її мозку. У кожнім разі Лізанна була переконана, що всьому цьому має бути раціональне пояснення.
Лізанна в задумі походжала вітальнею туди-сюди. Дівчина зрозуміла, що зайшла в глухий кут: незаконно проникла на чужу приватну територію, там знайшла труп, але не повідомила про це правоохоронним органам. Вона навіть усюди там залишила свою ДНК. Словом, що більше часу минало, то більше проблем виникало на її шляху. Тож, чудово усвідомлюючи, що вже надто пізно повертати назад, вирішила рухатися далі, незважаючи на ризики.
А ризики були дуже реальні. Їй загрожувала смертельна небезпека. Лізанна мала бути обережною. Вона скопіювала файл із флешки на свій ноутбук, щоб мати резервну копію. Потім додала на флешку фотографії, зроблені на телефон за останні кілька днів. На чистому аркуші паперу написала:
Якщо ви відкрили конверт і прочитали цього листа, значить, зі мною сталося щось серйозне. Додаю до листа статтю про зникнення дівчини на ім’я Ромі. На відео, записаному на флешці, ви побачите, як її вбиває зграя дегенератів. Автор цього огидного фільму, імовірно, Отмар Мельцер. Він живе за адресою: Набережна Шампіньйоль, 1597-bis у Сен-Мор-де-Фоссе. У його підвалі ви знайдете ще одну жертву. Я не знаю її справжнього імені, але вона називала себе Лізанною Барт, тобто моїм іменем. Її номер телефону: 06 xx xx xx xx xx. Мені дуже шкода, що я нікому нічого про це не сказала, але я повинна довести своє розслідування до кінця. Лізанна Барт.