Кілька разів вона просила його не йти, не залишати її саму, казала, що хоче знову говорити з ним. Так, вона почула, як він плаче, і що? Хіба вона сама не плакала? Усі на світі колись плакали! Але її наполегливість нічого не дала. Цей чоловік був непохитний, як скеля.
Ідея з’явилася, коли одного разу в обід він приніс дві порції. У коробці були овочі. Можливо, вона нарешті зможе заманити вовка в кошару. Оскільки сніданку на таці не було, значить, Траскман повернеться або вночі, або вранці. Так бувало завжди від самого початку її ув’язнення. От тільки цього разу, повернувшись і глянувши в одну зі своїх дірок, він побачить її мертвою. Принаймні він має так подумати.
Ця ідея надихнула Жулі, хоч заразом і налякала. Дуже ризиковано, але могло спрацювати. Вона уявила сцену. По-перше, візуальний ефект: з першого погляду Траскман повинен повірити, що доки його не було, сталося щось серйозне, навіть смертельне. Потрібна кров. Жулі порізала собі долоню саморобним ножем. З порізу потекла кров. Трохи налила на краї раковини, розтерла по обличчю. Сподівалася, Траскман подумає, що вона розбила собі голову об раковину. Розлила вечірній суп на лінолеум біля ліжка. Порвала й порозкидала скрізь газетні вирізки. Скинула матрац з ліжка. Усе мало справляти враження хаосу, загострення кризи. Такого глибокого розпачу, що дівчина вирішила вкоротити собі віку.
Після цього Жулі сховала під кофту свою зброю, притиснувши резинкою спортивних штанів. Лягла на підлогу, обличчям до отвору, з якого відкривався найкращий огляд сцени. Ліва рука над головою, права притиснута до тіла. Траскман побачить її непорушну й закривавлену. Почувши клацання дверей, вона швидко візьме ніж у праву руку, не змінюючи положення. Він підійде ззаду, у паніці нахилиться, щоб оглянути її, спробує перевернути. І вона прохромить йому живіт.
Дівчина заплющила очі. Почався поєдинок. Тяжка боротьба з самою собою. Будь-що залишатися нерухомою багато годин поспіль. Бо їй поворухнутися, коли він дивитиметься в отвір — і все.
Жулі розповість потім журналістам цю неймовірну історію, як їй вдалося здолати нелюда. Вона даватиме багато інтерв’ю. Можливо, про її випробування навіть напишуть книжку. Вона пояснить, що дозволила собі розслабити м’язи лише тоді, коли стало темно, адже можна було не боятися, що Калеб її побачить.
Ніч стала суцільною низкою коротких фаз засинання і різкого пробудження. Раптово засвітилося світло, змусивши її знову заплющити очі. Ранок. Останній ранок, який вона проведе у цій в’язниці. Останній за скільки?.. Три роки? Скоро вона буде з батьками, дихатиме свободою, побачить, як світить сонце. Це здавалося їй абсолютно неймовірним, але вона вчепилася в цю ідею, щоб триматися, не розслабляти суглоби та м’язи. Схопити ніж і щосили вдарити. Він буде прямо перед тобою. Серце зліва, більша частина печінки, верхня частина коми — справа. Треба цілитися вліво, вліво, вліво…
Вона знов і знов повторювала ці інструкції. Раз за разом уявляла кожен рух. Години, які вона так лежала, здавалися днями, але це вже останні… Ця думка додавала їй рішучості.
Клацнув замок.
Траскман.
37
Щойно Анжер виклав фільми, Лізанна зразу їх завантажила й стала дивитися. П’ять останніх фільмів, знятих Мельцером після переїзду до Сен-Мора. Щоразу та сама мішанина сексу, калічень і принизливих дій, у різних місцях — від ями порожнього басейну до глухих підвалів. Безумовно, це викликає блювотний рефлекс, але ніщо не може зрівнятися з жорстокістю тієї стрічки, яка дісталась їй.
Одначе Лізанна розпізнала деякі обличчя на відео, зокрема обличчя Жеремі Теобальда, який завжди був дуже заповзятливий. Вона хотіла зрозуміти, чого прагнуть ці чудовиська. Навіщо вони викрали і вбили бідолашну дівчину? Знущань за згодою вже було недостатньо? Ця орда виродків вважала себе всемогутньою і недосяжною для закону? Вони вирішили підняти насильство на новий рівень, скоївши вбивство? Вони, безумовно, були в захваті, коли до їхніх лап потрапила та юна дівчина. Це ж так збуджує — побачити, як життя покидає її, коли їй перерізали горло, а потім знову одягнути свої костюми й повернутися додому, ніби нічого не сталося. За словами Анжера, Мельцер не створював офіційних «дійств» протягом кількох років. То що ж він робив увесь цей час? Чи були в нього ще такі фільми в жанрі снафф, як той? Чи вбивали ці дикі виродки інших жертв, перш ніж порішили юну Ромі?