— Але не ви. Вам, я бачу, все подобається, — похрипів Тюрин.
— Як не дивно. Мітка Апі ніби додала мені сил зрозуміти, що найважливіше позбавити світ вашого смороду, — Голубєв нахилився зовсім близько. Його ніс майже торкався щоки Тюрина. Вальдемар втягнув повітря і скривився. — Жахливого пекельного смороду нечисті. Тому я й обрав дещо змінений варіант знаку Апі для «Двоголового орла». З очей бачу, ви оцінили вигадку.
Знадвору долинув густий звук, ніби наближалося полчище хрущів. Подумки Тюрин вжахнувся. Звук свідчив про десятки кощів за стінами.
— І чого ви хочете? — запитав Олександр Петрович. — Богров убив прем’єра, Цегет себе. А ви, Вальдемаре, яка ваша ідея-фікс?
Голубєв знову посміхнувся дикою холодною посмішкою. Він ніби і не чув загрози.
— Я хочу вбити Змія.
— Навіщо? Він і так мертвий, — розреготався Тюрин.
Чорносотенець спохмурнів. Мить слухав сміх, а потім підійшов і з розмаху вдарив у щелепу. Лише раз, але у Тюрина попливло перед очима. Бив майстерно, як досвідчений боксер.
— Де ви так навчилися? — Тюрин виплюнув вибиті зуби. — А ні, я чув. У дитинстві вас багато били. Ви занадто болісно сприймали те, що ваша мати — відьма. Чи не зовсім відьма. Взагалі не знаю, чого ви так гризлися?
Відживлений втягнув голову в плечі. Цього разу Голубєв бив довго, намагаючись розтрощити якомога більше кісток. Чорне масне волосся вибилося з-під кашкета. Вальдемар важко дихав. Кулак синів від крові Тюрина. Нарешті він вирішив, що досить.
— Найгидотніше, що ви потрібні мені живим, — сказав Голубєв, витираючи руку об шинель. Він поправив волосся і провадив, ніби нічого не сталося. — Розумієте, щоб убити Змія, треба його спершу розбудити. Я уважно стежив за вашими «подвигами». Спершу священна риба, потім народ букв, зерно богодрева… Ви їх знайшли. Звісно, дечого бракує. За пророцтвом Офаніти, має бути ще два ключі. Але далі ми і без вас упораємося. Знаєте, — Голубєв зупинився, — я довго думав, як змусити вас співпрацювати. І тут мені пощастило — з’явилися кощі. У пророцтві ніде не сказано, що ви маєте бути при тямі. Тому як кощ ви мені цілком підійдете. Досі мертвий, але вже тупий. Він, — Голубєв підняв пальця до стелі, — стане вашим новим батьком. Хоча це в упирів. Не думаю, що кощі розуміють зв’язки між перетвореним і тим, хто його змінює.
Голубєв широко посміхнувся і зробив жест помічникам. Огірок натиснув важіль, і кощ почав спускатися.
— Навіщо я вам потрібен, що я мушу зробити? — прохрипів Тюрин. Майже не відчував ліву частину обличчя. Синя кров заливала очі.
Голубєв нарешті зреагував на звук. «Хрущі» вже були зовсім близько. Він послав Тюрину рвучкий повітряний поцілунок, розвернувся і поквапився в інший бік.
Кощ на мотузках невблаганно наближався. Тюрин чув сморід і клацання щелеп. Тупий немертвий мав приземлитися просто на нього. Тюрин гарячково міркував, як звільнитися.
— Гей, служиві, ви ж це несерйозно! Синій кощ? Це ж дикість. Я ж вас усіх перегризу.
Адамчик з Огірком не реагували. Звук знадвору посилювався. Раптом кощ на мотузках пронизливо застогнав. «Хрущі» на мить замовкли. А потім, ніби йому у відповідь, щось із силою ударило в стіни. Тюрин закрутив головою. Темрява не давала зрозуміти, що відбувається. Раптом пролунали постріли.
— Павлентію! — відчайдушно заволав Адамчик, — треба тікати! Їх до біса багато. Не втримаємо!
Вони ще щось кричали. Спалахнув фенікс. Тюрин побачив, як десятки кощів продираються через стіни збоку від нього. Кощ на мотузці завис за кілька футів над головою. До інших залишалося не більш як десять кроків. Тюрин бачив, як гнилі, обдерті до кісток пальці виламують дошки. Тупі немертві наближалися.
— Агов! А що скаже ваш шеф? Ви ж маєте дочекатися мого перетворення, — прокричав Тюрин.
У спалахах пострілів відживлений помітив, як тікають Адамчик з Огірком. У протилежній стіні були двері, куди вибіг Голубєв. Перші кілька кощів пролізли в ангар і тепер крутили огидними головами у пошуках поживи. Тупі немертві реагували на рух і звук. Тюрин затамував подих.
— Брешеш, просто так не візьмеш, — самими губами прошепотів Олександр Петрович, і, наскільки міг, випростався на стільці. У двері, через які зайшов відживлений, щось ударило.