— Дуже треба, — Тюрин поклав ще срібний.
— Вогонь фенікса?
Попри навалу кощів, вогонь відпускався за спеціальними дозволами винищувальним загонам. Вільний продаж давно б перетворив Київ на згарище. У поліції зберігали чистий фенікс, ще й не надто переймалися контролем. Молодшим чинам теж треба якось жити. Щодня ризикували бути з’їденими. І збути кілька крапель вогню — їхнє святе право.
— Лише кулі, — Тюрин поклав на стіл вогнебій і виразно поглянув у жаб’ячі очі, — і прошу зауважити, я за вас просив, коли ви вскочили у халепу.
Солоха стиснула губи, незадоволено зітхнула і дістала з полиці за спиною широку срібну чашу. Потім довгими жаб’ячими пальцями двічі стукнула по столу. До кімнати зайшла сумна мавка, вклонилася і налила до чаші рідину з кришталевої карафи. Над водяним дзеркалом розлився серпанок.
— Кого будемо викликати?
— Батька.
Людожаба кивнула, по-діловому витягла з глибин одягу маленький ніж і спантеличено подивилася на Тюрина.
— Для процедури треба ваша кров. Хм…
Тюрин з готовністю закасав рукав. Солоха секунду подумала і полоснула поліціянта по шкірі. До паруючої рідини впало кілька крапель синьої «крові» Тюрина. Солоха обхопила чашу руками і заплющила очі, а вже наступної миті її затрясло. Зелене чоло зросилося краплинами поту. Тюрбан сповз набік. Коралі дрібно зацокотіли, ніби зуби у переляканого. Стіл заходив ходором. Солоха закинула голову, і з її горла вихопився грубий потойбічний рокіт. Тюрин сприйняв це як сигнал, вчепився у стільницю і швидко проказав.
— Де ти зараз, батьку? Куди подів серце Змія? Чому в тебе були розрізані груди?
Солоха продовжувала кричати. Олександру Петровичу здалося, що крізь жахливий звук пробивається чийсь голос. Сищик перехилився через стільницю і наблизив вухо до роззявленої пащеки. У цю мить Солоха відпустила чашу і зімкнула могутні лапи на шиї Тюрина, потім опустила голову і розплющила очі. Вони перетворилися на золоті диски.
— Ти маєш його відімкнути…
— Це договір крові…
— Випусти Змія. Виконай умову, — різними голосами проказала Солоха. Тюрин одним сильним ривком здер з горла руки людожаби і відкинувся назад. Чаша перевернулася і з гуркотом покотилася підлогою. Мадам безсило впала на стілець. Ніби за наказом, прибігла мавка, щось піднесла під ніздрі Солосі, й та розплющила вже цілком свої — жаб’ячі — очі.
— Ти кого викликав, бузувір? — знесилено прокумкала мадам. Вона була бліда і перелякана.
— Мій батько мертвий? Він чув мої запитання? Що він відповів?
— Мертвий… — лапи людожаби трусилися. Вона ніби щойно прокинулася. — І він там, звідки мені не дістати. Тобі доведеться знайти місце найбільшої перемоги і найбільшої ганьби Змія… Мусиш зламати Велику печать. Я бачила кров і багато смертей. Хто ти? — Солоха витріщилася на Тюрина, ніби не могла упізнати.
— Що це значить — «найбільшої перемоги і найбільшої ганьби Змія»? Де це місце?
— Змій здобув найбільшу перемогу над людьми тут — під Києвом. На Кирилівських пагорбах… Ти маєш його пустити, відімкнути Змія. Це твоє призначення, — проказала Солоха. Тепер у її голосі було благоговіння. — Маєш відімкнути Змія.
Тюрин підвівся. «Чергова божевільна на службі в Апі», — подумав поліціянт. Солоха, як закляття, продовжувала повторювати останні слова. Їй ніби прийшло одкровення, і вона не бажала з ним розлучатися. На жаб’ячій пиці розлилися блаженство і подив.
— Батько залишив тобі послання! Сказав, що ти зрозумієш, коли побачиш, — уже у дверях зупинила Тюрина.
— Яке послання? Де?
Але Солоха знову повернулася до свого «маєш відімкнути Змія… маєш відімкнути Змія».
«Місто збожеволіло», — думав Тюрин прикріплюючи нові позначки на мапі Києва. Дедалі більше з’являлося причинних, що проголошували кінець світу. Газети тільки й писали, що про навалу кощів і про рух комети Делавана.
Тепер її можна було побачити і над Києвом.
Зі столиці доходили недобрі чутки. У невеличкому королівстві Сараєво революційна нечисть вбила принца-спадкоємця Цісарської Імперії. Цісарська Імперія ввела війська у Сараєво. Наступного дня всі київські газети надрукували звернення зі столиці: імператор запевняв, що наша Імперія завжди захищала нечисть і робитиме це навіть на території сусідньої країни. Імперія була союзницею Сараєво. Тюрин зробив висновок, що війна між імперіями неминуча.
Нарешті генерал-губернатор Межі публічно визнав те, про що знали вже кілька тижнів: Київ закрито на карантин. Дозволено ввезення харчів і вивезення (після ретельної перевірки) сухого варення. Ціни злетіли до небес. Тільки у крамницях голови й кількох гласних ще можна було знайти дефіцитні товари за помірні гроші.