— О, пане професоре, ви саме вчасно, — прохрипів слідчий. У дверях м’яв капелюха блідий і здивований Голубєв. Він зустрівся з Глафірією поглядом і відвернувся.
Тюрин торкнувся рани на голові. Куля розтрощила частину черепа. Праве око мертвою кулькою звисало з розтерзаної очниці.
— Ви як?.. — Скалонне бридливо глянув на понівечене обличчя, втиснув тушу за стіл Глафірії та обвів присутніх важким поглядом, на мить зупинившись на Голубєві. — І що тут відбувається? Пан Добринін сказав, що ви знову заарештували Глафірію Павлівну, ще й викликали його?
Відживлений сперся на Топчія, правою рукою затулив вибите око.
— В мене є докази, що мадемуазель Качур-Бачковська разом з Фріциком відповідальна за появу чарівних документів у Думі. Все пішло не так, як вони планували. Фріцик запанікував, став вимагати підписати договір на душу. Мабуть, пригрозив, що викаже Глафірію. Вона злякалася і його вбила.
Бліда як смерть Глафірія щось несамовито шепотіла Добриніну. Той збентежено крутив шиєю. Його пальці смикали оббивку дивана, ніби вичавлюючи з нього рішення.
— Ви кинули жахливі звинувачення, — спершу розгублено, а потім дедалі різкіше заговорив Добринін. — Убивство одного з мерзоти, підробка документів! Звинувачувати у такому порядних містян, та ще й жінку?
— Чия б гарчала, а твоя б мовчала, — не стримався Топчій. — Теж мені порядна. Глафірія Павлівна до шістнадцяти років звалася Женя-поцілунок і працювала за жовтим білетом у закладі мадам Гінди. Там її підібрав пан професор і зробив своєю секретаркою. А Женею-поцілунком її називали за чарівну родимку у формі губ, що так припала до душі бідному Фріцику.
Тюрин схвально кивнув. Голубєв делікатно потупив очі. Добринін сполотнів і розвернувся до Глафірії.
— Кажіть, Миколо Петровичу, ви знали про її плани? Знали, що вона принесла до Думи чарівну скриньку, щоб підробити документи? Це ви її попросили? — напосідався Тюрин. Навіть Скалонне не зважився його перебити.
— Що ти накоїла, дур-ра? — просипів Добринін і з силою відштовхнув жінку. — Я нічого не знав, — сказав він слідчому. — Богом клянуся. Інакше не приніс би вам підроблені документи про підряд. Сам йому здивувався.
— Навіщо ти це зробила? Чому не спитала мене? Женя-поцілунок? — Добринін дивився на Глафірію з відвертою огидою.
Слова гласного вдихнули нові сили в ослаблу реєстраторку.
— Татку, татусю милий, то все неправда. Бреше мерзота. Хіба їм можна вірити, ти ж сам учив! Я тільки хотіла зробити тобі приємність. Довести, що на все заради тебе ладна. Що можу бути дружиною!
На обличчі Добриніна з’явилася цинічна посмішка. В його плани одруження точно не входило.
— Ти ж обіцяв! Клявся, що до вінця підемо! — зрозуміла свою помилку жінка, з несамовитим ричанням, як кицька, заскочила гласному на коліна й уп’ялася нігтями у розпещене обличчя.
Цього разу вже Топчій був змушений відтягувати розлючену жінку. Довелося ляпнути в обличчя гранчак води. Під страхом негайної подорожі до холодної, Качур-Бачковська пообіцяла більше не галасувати. Під наглядом вовкулаки зайняла вільний стілець і навіть попросила цигарку.
— Він нічого не знав, — раптом озвався професор Голубєв. — Бідолашна дівчинка вирішила так влаштувати своє життя, — присів старий до реєстраторки і простягнув хустинку. — Ти думала, він з удячності піде з тобою під вінець? Чи злякається шантажу? Бідне-бідне дитя. Ти так і не зрозуміла, що чоловіка не можна змусити одружитися. В тебе навіть з народом букв не вийшло. Було б дослухатися моєї поради і тікати з міста.
— З народом букв? — здивувався Скалонне.
Тюрин подивився на Голубєва так, ніби тільки зараз згадав про його присутність.
— Коли почули про чарівні документи у Думі, ви відразу здогадалися про Глафірію? Так, Степане Тимофійовичу? Це її я бачив у музеї перед нашою розмовою?
— Вона розповіла, що Фріцик їй погрожував, забрав скриньку, — відказав Голубєв. — Їй довелося його вбити. Але скриньку вона не знайшла. Підозрюю, душолов устиг відіслати її брату-лахмітнику, який її і викрав.