Василина здивовано завмерла, кілька секунд про щось думала, роздивляючись обличчя Тюрина. В її очах з’явилося співчуття. І це ще більше роздратувало поліціянта. Зрештою Василина зітхнула і переступила поріг.
Музей здавався занедбаним, було холодно і вогко. Василина зняла шапку, потрусила волоссям.
— Доктор Фердинанд Перетц — мій давній друг. Знавець мертвих мов, дослідник фольклору і міфології людиноподібних, — мовила Василина і кивнула на коридор за центральними сходами.
Тюрин уже ходив цим шляхом, коли зустрічався зі Степаном Голубєвим, але кабінет Перетца, здавалося, містився під сусідньою вулицею — так довго вони йшли низьким коридором, запорошеним і заплетеним павутинням.
Нарешті Василина штовхнула рипучі двері. Табличка сповіщала, що вони дісталися кімнати з дивною назвою: «Місця зберігання предметів з міфів і легенд людиноподібних». Більшість речей стояла під простирадлами. Найвищі купи громадилися коло входу, ніби предмети залишали там, де відвантажували, не маючи потреби і бажання тягти углиб. Вузенька стежка через кучугури старожитностей тяглася до імпровізованого кабінету Перетца під протилежною стіною.
Дослідник фольклору і міфології нечисті був невисоким огрядним блондином з ексцентрично підкрученими вусиками, мав не більше п’ятдесятьох і, як здалося Тюрину, користувався рум’янами і чорнив брови. Перетц помахав гостям щіточкою, попросив зачекати і повернувся до розчищання нового експонату.
Тюрин роззирнувся. З темряви навис шестифутовий дерев’яний бовван, зроблений з переплетених гілок. З кожної дивилося огидне перекошене обличчя.
— Дайте вгадаю, ідол богодрева, — сищик кивнув на статую.
— Знайшли у Дніпрі, — чомусь прошепотіла Айвс. — А це чаша Джерела, — показала на величезну кам’яну тумбу з видовбаною серединою. Тумбу оперізували примітивні картинки, нашкрябані дитиною чи не придатними для малювання пальцями. «Мальовидло водяника», — подумав Тюрин, роздивляючись піктографічну історію про те, як божество водяників король джерел подарував Змію «священну рибу».
Доктор забрав щіточку, відійшов на крок і замилувався новим експонатом. Це були дві кам’яні плити з вибитими малюнками.
Одна фіксувала сцену, як Змій приймав подарунки від видів. Тюрин уперше бачив легендарного царя нечисті. Обадія, ще як людина з довгим волоссям і в тозі, простягав руки назустріч рибі, зерну і скриньці з народом букв.
— Шиферний рельєф. Нещодавно вирили у Лаврі, — пояснив Перетц. — У мене є всі підстави стверджувати, що йому понад тисячу років, — очі доктора самовдоволено сяяли, він дивився ніби крізь Тюрина, витаючи у своїх чарівних мріях. — Бачите, над Обадією і дарами вже здіймається величезний гад з трьома головами. Це символ перетворення. Після прийняття дарів Змій став непереможним Великим Воїном і царем нечисті.
— А оце зображення у самому низу, схоже на яблуко. Що воно символізує? — Тюрин нахилився до плити.
— О, це знамените серце Змія. Легендарний артефакт… — Як і всі вчені, Перетц міг годинами говорити на улюблену тему. — У пророцтві Офаніти Бека про пришестя Змія сказано, що тільки подарунки від видів і серце можуть знову оживити Великого Воїна. Але пророцтво надзвичайно плутане і, на думку більшості вчених, неповне. «Серце має ожити і бути принесене разом з дарами до місця, де спить Змій», — процитував Перетц послання Офаніти. — Кажуть, крім дарів і серця, має бути ще кілька артефактів. Але що це за речі і як це «серце має ожити», досі не відомо. Це крім того, що ніхто не знає, куди поділося серце Змія після його смерті, — посміхнувся доктор і схилив голову набік. — Одначе мені надзвичайно приємно, що молода людина, представник поліції, так цікавиться віруваннями людиноподібних. Вивчати нечисть в Імперії — справа невдячна і навіть ризикована, — Перетц з погордою випнув груди, — мабуть, тому ми прагнемо залишатися в тіні, ховатися під псевдонімами, як, наприклад, знаменитий Лазарус.
Доктор замовк, очікуючи почути, що привело до нього поліціянта. Тюрин досі міркував над рельєфом.
— Василиночка казала, — доктор усміхнувся панні Айвс, — ви маєте до мене справу? — Перетц закусив нижню губу і став схожим на розгодованого кролика. Айвс приязно кивнула, а відживлений нарешті дістав малюнок. Доктор підсунув гасницю і втупився у папірець.
— Так-так, дуже схоже на знак двоголовців. Пренеприємні типи. Але ні. Звісно, це інше. І напряму стосується мого нового надбання, — Перетц загадково всміхнувся, підняв коротенький палець і вказав на другу плиту, вириту в Лаврі.