Ми домовилися про те, коли вони зможуть приїхати до нас та оглянути Нджоро, а далі Кокі дала всім зрозуміти, що ділові розмови їй не цікаві, вибачилася й сказала, що нам — дівчатам — краще пересісти за інший столик. Коли ми сіли так, що нас не можна було почути, вона сказала:
— Вибач, якщо вчора ми з Бліксом тебе налякали. Нам не завжди вдається залишитися наодинці. Таке трапляється, коли обоє вже у шлюбі.
Вона скривилася, скинула свій капелюшок-клош, пригладила медвяне волосся.
— Ми познайомилися з ним під час сафарі, на яке він брав нас із Беном. Блікс завжди спокушає чужих дружин, якщо йому на це часу не бракує. Гадаю, йому подобається, як вони тремтять від страху... перед смертельною небезпекою.
Вона підняла шовкову брову.
— Не думаю, що він мав на увазі щось довготривале, але минуло вже два роки.
— Це досить довго для заплутаних стосунків. Бен щось підозрює?
— Здається, так, але нам вистачає смаку, щоб про це не говорити. В нього також є свої «заплутані стосунки».
Вона двозначно посміхнулася.
— Ти вже чула цей жарт: «Ви одружені чи живете в Кенії?»
— Смішно, — похитала я головою. — І водночас трохи страшно.
Ще день тому чорний жарт Кокі мене б не стосувався, але тепер...
— Кохання завжди така халепа?
— Можливо, не скрізь, але тут усе інакше. Тут якось так повелося, що або в тебе є інтрижка, або ти з’їжджаєш з глузду... Однак обережність залишається найважливішою річчю. Можна робити що завгодно, але певні особи не повинні про це дізнатися. І найсмішніше те, що мова не завжди йде про чоловіка чи дружину.
Я повільно всотувала її слова. Все це було для мене новим дорослим уроком життя у світі, який завжди був десь далеко від мене і де все відбувалося з іншими.
— І ти залишиш усе, як є?
— Ти кажеш так, немов я приречена. Все не так уже й погано.
Вона потягнулася до пляшки та освіжила наші напої.
— З Беном усе легко владнати, але дружина Блікса, Карен, занадто любить свій титул, щоб розлучитися. Він зробив її баронесою, — зітхнула Кокі. — Загалом усе має трохи гротескний вигляд. Ми з Карен подруги або, в усякому разі, ними були. Блікс просив у неї розлучення, сказав, що кохає мене, ймовірно, сподіваючись, що це пом’якшить удар, — вона похитала головою. — Тепер Карен зі мною не розмовляє.
— Чому хтось так бажає залишитися в шлюбі, коли знає, що інший відчайдушно хоче піти?
Я, звичайно, думала про Джока.
— Я не претендую на те, щоб це зрозуміти, — зітхнула Кокі, — але Карен, здається, вирішила випробовувати Блікса на кожному кроці.
Я ніколи не вміла ділитися своїми думками та відчуттями так легко, як це робила Кокі, але її відкритість збудила й у мені бажання спробувати. Мені також була потрібна її порада... трохи мудрості, яка могла б зарадити в моїй теперішній плутанині.
— Я одружилася занадто молодою, — сказала я і озирнулася, щоб переконатись, що Джок із Беном досі зайняті розмовою. — Тепер я намагаюся вирватися, але Джок і слухати про це не хоче.
— Напевно, це дуже важко, — сказала вона, — але, щиро кажучи, якби я, на лихо, не закохалася в Блікса, теж не надто була б зацікавлена в розлученні.
— Ти б не хотіла стати вільною, просто так, для самої себе?
— І що робити з тією волею?
— Просто жити, я думаю. Робити свій власний вибір, власні помилки, без того, щоб хтось казав тобі, що можна, а чого не можна.
Вона похитала головою, ніби я сказала якусь нісенітницю.
— Суспільство це робить, люба, навіть коли обов’язки дружини не зв’язали тобі руки й ноги. Хіба ти цього досі не зрозуміла? Не впевнена, що хтось отримує те, чого бажає. По-справжньому бажає.
— Але ти отримуєш.
Я почувалася роздратованою і трохи розгубленою.
— Ти вдаєш цинічну, а сама кохаєш Блікса.
— Знаю.
Вона насупилася, чарівно наморщила чоло.
— Хіба це не найбільша дурниця, яку ти будь-коли чула?
Я повернулася до «Соясамбу» наступного дня й ще кілька тижнів ламала голову над тим, яке значення мала для мене наша розмова з Кокі. Вона вважала, що подібний роман є обов’язковою умовою життя колоністів, так само, як пігулки хініну від лихоманки, — спосіб витримувати або хоча б на деякий час забувати про сімейне нещастя. Але стосунки з Боєм не були справжнім романом, адже так? Те, що він пропонував, було чеснішим, але більш тваринним, ніж у Кокі й Блікса, принаймні так я собі казала. Крім того, це було чудово.