— Ти моя справжня рятівниця, Берил. Я знала, що можу на тебе покластися.
Вона голосно шморгнула носом.
— Хіба ваша сестра не диво, хлопчики?
Я була їхньою сестрою і водночас незнайомкою; здавалося, це бентежило їх набагато менше, ніж мене. Івен повністю проігнорував Кларине зауваження. Алекс підняв голову, губи йому обліпили крихти печива; він глянув на нас і знову заходився жувати.
За дві години я повезла їх із готелю. Хлопці з двох боків позиченого автомобіля плювали в пилюку. Клара кинула їм недбале зауваження, а далі мовила:
— Ніяк не можу отямитися: наскільки змінився Найробі! Тепер це справжнє місто. Якби ти лишень бачила, яким він був раніше!
— Що ж, тебе не було тут досить довго.
— Тоді ступнути було неможливо, щоб не наткнутися на кіз. Пошта була не більшою за банку бобів. Жодних нормальних крамниць. Не було з ким поговорити.
Вона ляснула хусткою хлопців, які досі плювалися, й знову повернулася до мене:
— Я просто не можу отямитися.
Здавалося, вона зовсім не соромилася говорити зі мною про минуле. Ніби не пам’ятала, що саме я була частиною її минулого життя в колонії. «Хоча, можливо, це й на краще, — подумала я, — що ми зможемо ставитися одна до одної безсторонньо, мовби нам нема за що просити вибачення або вимагати компенсації. Ніби нічого не сталося. Тоді, можливо, уникнемо болю в майбутньому». Я сподівалася на це, стискаючи кермо руками в рукавичках, поки ми їхали вибоїстим шляхом із міста в напрямку «Мбоґані».
Від часу мого минулого візиту до Карен минуло вже понад місяць. Я перша ввійшла до головного будинку. Карен була на самім вершечку схилу — на фабриці, та ледь зачула звук мотора, прибігла до нас: її волосся розпушилося на вітрі, на щоках залишилися сліди пальців, забруднених кавовим порошком. Жодних ознак присутності Деніса не спостерігалося. Можливо, він ще не повернувся або знову поїхав...
— Перепрошую за такий вигляд, — Карен подала руку Кларі. — Сьогодні ми займаємося врожаєм.
— Берил розповідала мені, чим ви займаєтеся, поки ми їхали. Я захоплююся вашим завзяттям. І ваш будинок та газон такі гарні.
Клара задоволено все оглянула.
— Хочете чаю чи бутербродів?
Хлопці пожвавішали від згадки про їжу, але Клара їх вгамувала.
— Ми вже пили чай.
— Тоді я проїду до будинку разом із вами. Дозвольте лише змінити черевики.
Ми їхали звивистою дорогою до «Мбаґаті», у вікна простягали духмяні гілки квітучі дерева.
— О, будиночок такий незвичайний, — сказала Клара, коли ми приїхали. — Ми будемо дуже охайні.
— Ти теж залишишся на якийсь час, Берил? — спитала Карен.
— Я про це не думала.
Я заглушила мотор, міркуючи, чи це було б зручно. Клара мені чужа, але з нею все так легко складалося.
— Звісно, залишайся. Ми ще навіть як слід не побалакали. Клара повернулася до хлопців, які вже лежали в пилюці та спостерігали за жуком-геркулесом, який у своїх клешнях, схожих на оленячі роги, кудись волік прутик.
— Скажіть їй, що вона нам потрібна.
— Авжеж, — сказав Івен.
Алекс щось буркнув, не відриваючи погляду від жука.
— Отже, все вирішено.
Карен позичила нам своїх кухаря й служника та залишила матері імена кількох тото із племені кікуйю, які прийдуть завтра та будуть на неї працювати, якщо вона їх візьме.
Коли Карен пішла, Клара сказала:
— Я не могла нічого сказати, поки баронеса була тут, але цей будинок доволі скромний, чи не так?
— Можливо. Деякий час тут ніхто не жив.
— Він набагато менший, ніж я уявляла.
— Тут три спальні, й вас троє.
— Але не сьогодні, — пояснила вона.
— Я можу спати де завгодно. Я не вибаглива.
— Це чудова риса, Берил. Ти завжди була найміцнішою з нас.
Я мимоволі здригнулася та завовтузилася в кріслі.
— Ти казала, Дікі працює жокеєм?
— Так, у нього дуже добре виходить. Ти пам’ятаєш, як він гарно тримався на коні?
Я невпевнено кивнула.
— Я знаю, що Дікі хотів би зараз бути з нами, але останнім часом він погано почувається. Він ніколи не вирізнявся міцним здоров’ям, якщо ти пам’ятаєш.
Я пам’ятала так мало... Здерті коліна в ті часи, коли ферма лише починалася й у нас було багато проблем. Дікі штовхнув мене, коли ми билися за іграшку. Але навіть цього виявилося забагато. Значно простіше було все цілком забути.