— Не треба! — гукнув Харрі.
Але було вже пізно.
З технічного боку цей вибух був зовсім не вибух, а — так буде зазначено у рапорті начальника пожежної команди — пожежа вибухоподібного характеру. Причина — іскра з електропроводки, яку було під’єднано до ємкості з аміаком, котрий, у свою чергу, запалив ПСГ: ним було пофарбовано всю стелю, а стіни вкрито плямами цієї речовини.
Харрі хапав ротом повітря, що ринуло у кімнату, але водночас розгорілось і полум’я, і зненацька голові стало нестерпно жарко. Він машинально упав навколішки, руками торкнувся волосся — чи воно не палає. Коли Харрі роззирнувся, палали стіни. Хотілося вдихнути, але він придушив у собі цей рефлекс. Підвівся. Лише два метри до дверей, але він має винести… він кинувся до папірця… До сторінки із книги відвідувачів у Ховасхютті.
— Відійди геть! — Інспектор стояв у дверях з вогнегасником та шлангом у руках.
Ніби при уповільненій зйомці, Харрі раптом побачив, як із вогнегасника бризнув струмінь. Побачив, як золотаво-коричнева рідина вдарила у стіну. Коричнева рідина — хоча мала бути білою, і чому рідина — мала би бути порошкоподібною. Але перш ніж він розгледівся, полум’я здіймалося вже вище голови й ревучи виривалося туди, куди лилася рідина — бензиновою цівкою до інспектора, котрий укляк у дверях, щосили натискаючи пуск.
Харрі збагнув: вогнегасник наче навмисне висів на стіні в їдальні, саме там, де не лишиться непоміченим, червоний, новенький, він мовби кликав: візьми мене в руки…
Плечем Харрі змів поліцейського, врізавшись у нього на рівні живота, а той під вагою старшого інспектора, що ринувся вперед, спиною вилетів у їдальню. Харрі лежав згори.
Шмигнувши під стіл, вони перекинули кілька стільців. Інспектор, задихаючись, завзято жестикулював і показував на щось, ніби риба, то розтуляючи, то стуляючи рота. Харрі озирнувся. Охоплений полум’ям червоний вогнегасник котився в їхній бік. Шланг розпадався на шматки, тхнуло паленою гумою. Харрі скочив, тягнучи за собою поліціейського до дверей, штурхнув його в галерею, а сам упав додолу. А потому сталося те, що начальник пожежної команди у своєму рапорті назвав вибухом, від якого повилітали вікна, й полум’я охопило усе приміщення.
Моя монтажна, де я робив вирізки з газет, палає. Це показують у новинах. Твоя справа — служити й захищати, а не ламати й нищити, Харрі Холе! Отож ти й за це заплатиш. А коли пручатимешся, то заберу те, що тобі дороге. Це — секундна справа. Ти навіть не уявляєш, як це легко зробити…
Розділ 66. Розбираючи згарище
На Нюдален спустилася вечірня темрява. Харрі стояв перед Бйорном Гольмом у вовняній ковдрі, накинутій на плечі, тримаючи в руках паперовий стаканчик і спостерігаючи за тим, як пожежники, пірнаючи у вогонь, виносили останні відерця з ПСГ, яким все-таки судилося покинути фабрику «Кадок».
— Отже, він пришпилив до стіни світлини всіх убитих? — уточнив Бйорн Гольм.
— Пришпилив, — відповів Харрі, — усіх, окрім повії з Лейпцига, Джуліани Верні.
— А що з аркушем? Ти певен, що аркуш вирвано з книги відвідувачів у Ховасхютті?
— Так, я бачив цю книгу у Ховасхютті, там були такі самісінькі сторінки.
— Отож ти стояв за півметра від папірця, на якому було надряпане ім’я сьомого, але ти, скорше за все, його не розгледів?
Харрі знизав плечима:
— Може, мені вже потрібні окуляри, щоб читати. Усе трапилось блискавично, Бйорне. Моя зацікавленість папірцем здиміла водномить, коли я второпав, що інспектор поливає все бензином.
— Та ні ж бо, я не це мав на увазі…
— Там ще й кілька листів було пришпилено. Але те, що я встиг прочитати, скидалося на лист шантажиста. Може, його вже хтось викрив.
Вони побачили, що до них наближається пожежник. Одяг на ньому скрипів та гримів.
— Ви з Крипосу, так? — проревів чоловік. Голос цілком пасував до шолома та чобіт. Кожен жест виказував у ньому начальника.
Харрі вагався, але потім кивнув: навіщо все ускладнювати?
— Що там насправді коїлось?
— Сподіваюсь, ваші люди згодом нам про це розкажуть, — мовив Харрі. — Гадаю, одне безсумнівно — хтось влаштував усередині безплатний офіс і склав ретельний план, що трапиться, коли туди навідаються незвані гості.
— Справді?
— Я мав запідозрити небезпеку, коли зауважив лампи денного світла на стелі. Якби вони були справні, злочинцю не довелося б послуговуватися лампою на столі. Вимикач було під’єднано ще до чогось, до якогось запалювача.
— Гадаєте? Гаразд, завтра вранці надішлемо сюди фахівців.