— Можна я приїду до тебе сьогодні вночі? — спитала вона.
Розділ 80. Ритм
Дощ барабнив по дошках плавучої пристані. Харрі ззаду підійшов до чоловіка, що стояв на самому її краєчку.
— Доброго ранку, Скаю.
— Доброго ранку, Холе, — відповів ленсман не озираючись. Він опустив вудлище з довгою ліскою, що ховалася в очереті при березі.
— Клює?
— Дідька лисого, — гмикнув Скай. — За щось зачепилося в очереті.
— Прикро. Ти читав сьогоднішні газети?
— У нашому селі їх привозять лише по обіді.
Харрі знав, що це неправда, але все одно кивнув.
— Вони напевне пишуть, що я телепень-селюк, — мовив Скай. — І що знадобилося звертатися до людей з Крипосу, аби розібратися в усьому, що я напартачив.
— Пробач.
Скай знизав плечима.
— Нема за що. Ти сказав усе, як є, а я знав, що роблю. Поза тим — було цікаво. У нас нечасто щось відбувається, ти ж знаєш.
— Гм… Ну, про тебе не так уже багацько й пишуть. Публіку більше хвилює, що убивцею таки виявився Тоні Лейке. Бельмана багато цитують.
— Мабуть.
— Незабаром вони дізнаються, ким був батько Тоні.
Скай, озирнувшись, глянув на Харрі.
— Я мав раніше здогадатися, тим паче коли ми дізнались про зміну прізвища.
— Щось я не втямив, Харрі.
— Скаю, хіба не ти розповідав мені, що Тоні жив у діда по матері на хуторі Лейке? Лейке. Материн батько. Тоні взяв прізвище матері.
— У цьому немає нічого незвичайного.
— Можливо. Та у цьому випадку була вагома причина. Тоні переховувався у діда. Його туди мати відіслала.
— Чому ти так думаєш?
— Якось одна з моїх колег казала, — мовив Харрі й на мить знову відчув її пахощі, пахощі цієї ночі. — Вона розповіла мені дещо з того, що їй переповів ленсман в Устаусеті. Про родину Утму. Про батька та сина, які ненавиділи один одного так жагуче, що могло дійти до вбивства.
— Убивства?
— Я перевірив біографію Одда Утму. Як і його син, він мав славу людини гарячкової, нестримної вдачі. Замолоду відсидів вісім років за вбивство через ревнощі. Потому переїхав у малолюдну місцевість. Одружився з Карен Лейке, у них народився син, який уже підлітком став вродливий, високий, чарівний. Двоє чоловіків та жінка майже у цілковитій ізоляції. Один із чоловіків колись уже вбив через ревнощі. Скидається на те, що Карен Лейке спробувала відвернути нещастя, відправивши сина з рідної домівки. Вона підкинула його черевик туди, де щойно зійшла велика лавина.
— Я не знав цього, Холе.
Харрі повільно кивнув:
— На жаль, їй вдалося лише відвернути лихо на якийсь час. Нещодавно у кам’яному проваллі знайшли її скелет з діркою у лобі. А за кілька метрів від неї снігоходом розчавило її чоловіка-убивцю. Перед цим його катували, спалили майже всю шкіру на спині та руках, повиривали зуби. Здогадуєшся, хто це зробив?
— Святий Боже…
Харрі встромив у рот цигарку.
— А як ти здогадався, що одне з одним пов’язане? — спитав Скай.
— Спадкова подібність. — Харрі закурив. — Батько й син. Адже від генів не втечеш. Вони завжди з тобою, наче прокляття. Гадаю, Одд Утму збагнув, що убивства, пов’язані з Ховасхюттою, свідчать, що на нього розпочалось полювання й що за ним слідом іде привид його загиблого сина. Батько втік з ферми у покинуту хатинку, яка надійно захована серед урвищ. Прихопивши з собою фото своєї сім’ї, яку власноруч і зруйнував. Уяви лишень: убивця, якому страшно і який, можливо, кається наодинці з тяжкими думками.
— Звісно, катюзі по заслузі.
— Я знайшов ту світлину. Тоні поталанило, він більше вдався у матір. У хлопчикові на фото важко запримітити щось від дорослого Тоні. Але вже тоді він мав великі білі зуби. А батько стидався своїх. Суттєва відмінність.
— Але ти наче казав, що збагнув усе саме через їхню подібність?
Харрі кивнув:
— Вони хворіли на одну й ту саму недугу.
— Що обоє — убивці?
Харрі похитав головою:
— «Недуга» — себто звичайнісінька недуга в буквальному сенсі. Вони обидва хворіли на ревматоїдний артрит. Сьогодні вранці підтвердили, що вони — кревні родичі. Аналіз на ДНК шматочків шкіри з пічки та волосся Тоні Лейке з гребінця показав, що вони — батько та син.
Скай кивнув.
— Та пусте, — мовив Харрі. — Хай там як, а я приїхав, щоб подякувати тобі за допомогу й вибачитися за те, що все так вийшло. А ще Бйорн Гольм просить переказати дружині вітання й подяку за найсмачніші січеники та тушковану капусту, що він куштував у своєму житті.