— Зателефоную згодом.
— Зажди! А про Юссі Колкку нічого знати не хочеш?
— Я вже майже забув про нього. Ну ж бо, розповідай.
Вона й розповіла.
Розділ 40. Пропозиція
Харрі знайшов Каю в зеленій зоні на шостому поверсі, у відділі розслідування убивств. Побачивши його в одвірку, вона засяяла.
— У тебе увесь час двері навстіж? — спитав він.
— Завжди. А твої?
— Замкнені. Завжди. Але, схоже, ти, як і я, викинула звідси стілець для відвідувачів. Слушно. Бо дехто дуже полюбляє теревені правити.
Вона розсміялася:
— Маєш якесь захопливе заняття?
— Можна й так сказати. — Він увійшов і прихилився до стіни.
Вона обіруч відштовхнулася від столу, так що крісло покотилося до шафки з документами. Вийняла з шухляди листа й поклала перед Харрі:
— Гадала, тебе зацікавить.
— Що це таке?
— Сніговик. Адвокат подав клопотання, щоб ми перевели його з Уллерсму в звичайну лікарню через погіршення стану здоров’я.
Харрі сів на край столу й почав читати:
— М-м-м… Склеродермія. Вона розвивається швидко. Утім, сподіваюсь, не надто швидко. Він на це не заслуговує.
Холе глянув на неї і завважив, як вона здригнулась.
— Моя двоюрідна бабця померла від склеродермії, — мовила Кая. — Страшна хвороба.
— Але й людина страшна, — додав Харрі. — До слова, я цілком згоден, що здатність прощати свідчить про сутність людини. Тож я, безперечно, — найнижчий рівень.
— Я не мала наміру тебе критикувати.
— Обіцяю виправитися у наступному житті, — підморгнув Харрі, зиркнув униз і почухав потилицю. — Якщо індуси мають рацію, я, ймовірно, обернуся на жука-короїда. Але я буду добрим короїдом.
Харрі глянув на неї краєм ока й помітив, що його «триклята хлоп’яча чарівність», як казала Ракель, більш-менш подіяла.
— Послухай, Кає, я прийшов, бо маю до тебе пропозицію.
— Справді?
— Справді. — Харрі чув свій власний урочистий голос. Голос людини, позбавленої вміння прощати, безвідповідальної, яка не зважає ні на що, окрім власної мети. І продовжив умовляти, відмовляючи: тактика, що надто часто приносила успіх: — Хоча я радив би тобі не погоджуватись. Оскільки я маю таку особливість — руйнувати життя людей, з якими маю взаємини.
На свій подив, він зауважив, що Кая розчервонілася, як півонія.
— Але, на мою думку, зробити це без тебе було б помилкою, — вів він далі. — Не зараз, коли ми вже такі близькі…
— Близькі до чого? — Рум’янець на її щоках згас.
— Близькі до того, щоб затримати винного. Я йду до прокурора за ордером на арешт.
— О-о-о, звісно…
— Звісно?
— Я хотіла спитати, кого збираєшся заарештовувати? — Вона знову під’їхала у кріслі до столу. — Й за що?
— Убивцю, Кає.
— Справді?
Він зауважив, як поволі розширюються її зіниці. І знав, що коїться у неї в душі. Мисливський азарт, розуміння того, що здобич от-от упіймають. Арешт. Перший у її службовому формулярі. Вона ні за що не відмовиться!
Харрі кивнув:
— Його звуть Тоні Лейке.
Вона знову зашарілася.
— Знайоме ім’я.
— Він одружується з дочкою…
— …авжеж, з дочкою Галтунга. — Вона зморщила лоба. — Гадаєш, у тебе є докази?
— Непрямі. І збіги.
Він помітив, що зіниці її знову звузилися.
— Я певен, що це він.
— Спробуй і мене переконати, — мовила вона, і він відчув жагу в її голосі. Бажання заковтнути приманку, скористатися нагодою, прийняти найбожевільніше рішення у своєму житті. Він не прагнув захистити її від неї самої. Бо він потребував її. Вона наче створена для ЗМІ: молода, розумна, честолюбна. З принадною зовнішністю й чудовою репутацією. Загалом, вона має все те, чого бракує йому. Жанна д’Арк, яку Міністерство юстиції не наважиться спалити на вогнищі.
Харрі глибоко вдихнув. І переповів їй розмову з Тоні Лейке. Він особисто вже не дивувався, що переказує їй розмову до останнього слова. Хоч колеги завжди дивувалися такому його вмінню.
— Ховасхютта, Конго, Люсерен, — мовила Кая, коли він замовк. — Він був усюди.
— Так. І раніше був засуджений за насильство. Й визнає, що мав бажання вбити.
— Вагоме, але…
— А ось — найвагоміше. Він телефонував Еліасу Скугу. За два дні перед тим, як Скуга знайшли мертвим.
Її зіниці обернулись на два чорних сонця.
— Тепер ми його схопимо, — упевнено мовила вона.
— Чи я правильно зрозумів твоє «ми»?
— Правильно.
Харрі зітхнув.
— Чи ти свідома того, як ризиковано в усе це встрявати? Навіть якщо я маю рацію щодо Лейке, я не певен, що його арешту і засудження достатньо, щоб терези схилилися на бік Хагена. І тоді ти не оберешся лиха.