— Усе гаразд, — мовила Кая.
Обоє втупилися у свої чашки.
— Ти сказав, що маєш для мене дві цікаві речі, — нагадала Кая. — А друга яка?
— Знаю, що жалкуватиму про те, що це сказав, — промовив Кронглі. Очі у нього знову сміялися.
Кая враз здогадалась, куди поверне їхня розмова. Ленсман мав рацію: він жалкуватиме.
— Я зупинився у «Плазі» й хочу спитати: може, ти повечеряєш зі мною сьогодні?
З виразу його обличчя вона зрозуміла, що він уже все прочитав у її очах.
— Я просто нікого не знаю у цьому місті, — сказав він, скорчивши рота у гримасі, яка, вочевидь, мала б стати щирою усмішкою. — Окрім моєї колишньої дівчини, але їй я телефонувати не насмілюся.
— Мабуть, було б чудово… — почала Кая й ненадовго замовкла. Умовний спосіб і «мабуть» на додачу. Вона зауважила, що Аслак Кронглі вже жалкує.
— …але, на жаль, я зайнята сьогодні увечері.
— Усе гаразд, я ж не запрошував тебе заздалегідь, — усміхнувся Кронглі, запустивши пальці у свою густу чуприну. — А як щодо завтра?
— Я… у мене страшенно багато роботи, Аслаку.
Ленсман кивнув з розумінням:
— Авжеж, звісно, ти зайнята. Це через того добродія, який був у твоєму кабінеті, коли я прийшов?
— Ні, у мене зараз інший начальник.
— Я не маю на увазі начальника…
— Себто?
— Ти казала, що закохана у поліцейського. І, як видається, хлопцеві неважко було тебе умовити. Принаймні не так важко, як мені.
— Ні, ні, ти що, здурів? Це не він! Я… певно, забагато випила того вечора. — Кая почула власний нещирий сміх і відчула, як кров приливає до обличчя.
— Зрозумів, — мовив Кронглі й допив каву. — Доведеться йти у велике й холодне місто самому. Нічого, тут ще є й музеї, і бари, варті відвідин.
— Так, не слід нехтувати нагодою.
Він підняв брови. Очі його водночас і сумували, й сміялись. Як у Евена тоді, востаннє.
Кая провела його вниз. Коли він простягнув їй руку, у неї прохопилось:
— Усе-таки, якщо тобі стане украй самотньо, зателефонуй мені, може, я вже звільнюся.
Вона розтлумачила його посмішку як вдячну. За можливість подякувати й відмовитись чи, принаймні, знехтувати пропозицією.
Піднімаючись ліфтом на свій шостий поверх, Кая згадала оте: «…хлопцеві неважко було тебе умовити».
Цікаво, чи довго Аслак стояв у дверях і слухав їхню розмову?
О першій телефон на столі Каї задзеленчав.
Це був Харрі.
— Нарешті отримав ордер. Ти вже налаштувалася?
Вона відчула, як затріпотіло серце.
— Так.
— А жилет?
— І жилет, і зброя.
— Про зброю подбає «Дельта». Вони вже напоготові й чекають у машині в гаражі. Нам треба лише зійти вниз. Будь ласка, забери з моєї полиці ордер.
— Згода.
За десять хвилин вони вже їхали центром Осло у синьому, розрахованому на дванадцятьох, мікроавтобусі підрозділу «Дельта», прямуючи у західну частину міста. Харрі розповідав Каї, що півгодини тому зателефонував до Лейке в офіс, і йому повідомили, що той сьогодні працює удома. Тоді він зателефонував на домашній номер Лейке на Хольменвейєн. І поклав слухавку, щойно Тоні озвався. Харрі спеціально попросив, щоб операцію проводили під керівництвом Мілано, темноволосого, кремезного чоловіка з густими бровами, у жилах якого, незважаючи на прізвище, не було ані краплі італійської крові.
Зараз вони проїжджали через Ібсенівський тунель. Прямокутники світла, що відбивалося, ковзали по шоломах та забралах вісьмох поліцейських, які наче занурились у глибоку медитацію.
Кая та Харрі сиділи позаду. Харрі був зодягнений у чорну куртку, на якій спереду й ззаду був напис «Поліція», він дістав свій службовий револьвер, щоб переконатись, що його заряджено.
— Вісім чоловіків із «Дельти» й блимавка. — Кая кивнула на мигалку на даху авто, що оберталася. — Чи не занадто?
— Треба, щоб було занадто, — сказав Харрі. — Якщо ми прагнемо привернути увагу до цього арешту, треба трохи більше галасу, ніж зазвичай.
— Ти вже влаштував витік у пресу?
Харрі глянув на неї.
— Оскільки ти вже вирішив наробити галасу, — мовила вона. — Тільки уяви: відомого Тоні Лейке заарештовують за убивство депутата стортингу Маріт Ульсен. Газетярі забудуть навіть, що принцеса народжує, щоб отримати такий матеріал.
— А що, як там його наречена? — спитав Харрі. — Чи мати? Вони теж засвітяться у репортажах наживо та газетах? — Він крутнув револьвер, і барабан, клацнувши, сам став на місце.
— Як же тоді ти привернеш увагу?