— Відрапортуй, що все під контролем, — мовив Харрі до чоловіка з цифрою «3» на грудях. — І що підозрюваного заарештовано. Мікаелем Бельманом.
Харрі сидів, глибоко занурившись у крісло й простягнувши ноги так, що вони діставали до письмового столу Гуннара Хагена.
— Усе дуже просто, шефе. Бельман дізнався, що ми збираємося затримати Тоні Лейке. Трясця, прокуратура у тій же будівлі, що й криміналістичний відділ! Він просто міг перейти через дорогу й отримати ордер від прокурора — дві хвилини діла. А я у нашого драного юриста дві зайві години стирчав!
— Не треба кричати, — мовив Хаген.
— Тобі не треба, а мені — треба! — зарепетував Харрі й гахнув по підлокітнику. — Чорти б його взяли!
— Радій, що Гольм на тебе рапорт не написав. До слова, нащо ти його вдарив? Хіба він зливав?
— Щось іще, шефе?
Хаген поглянув на свого старшого інспектора, затим похитав головою:
— Візьми-но кілька вихідних, Харрі.
Яких тільки прізвиськ не мав Трульс Бернтсен у дитинстві та юності! Більшість уже забулися. Але на початку дев’яностих до нього причепилося прізвисько, яке приклеїлося намертво: Бівіс. Як отой телепень з коміксів на MTV. Біляве волосся, щелепа, що видавалася наперед, і свиняче рохкання замість сміху. Гаразд, нехай він і справді так сміється. Ще з початкової школи, надто коли когось гамселили. І навіть коли його самого. Він читав якось в одному журналі коміксів, що Бівіса та Батхеда вигадав чувак на прізвище Джадж, імені він не пригадує. Коротше, цей Джадж розповідав, що батько Бівіса був п’яниця, який бив сина. Трульс Бернтсен пригадував лише, що жбурнув журнал у крамниці додолу й пішов геть, сміючись своїм поросячим сміхом.
Він мав двох дядьків, обидва поліцейські, та й він сам майже відповідав вимогам, які висувалися в Поліцейській академії, на додачу мав дві рекомендації. Скласти іспит йому поталанило, зокрема дякуючи допомозі сусіда по парті. Інакше й бути не могло, адже вони товаришували з дитинства. Хоча дружба від дружби різниться. Якщо вже геть по правді, то Мікаель Бельман верховодив Бівісом, коли їм було ще по дванадцять і вони зустрічались на пустирищі, де якось мало не підірвали увесь Манглеруд. Бельман зловив його на гарячому, коли той хотів підпалити мертвого щура. І показав йому, що все можна зробити набагато цікавішим, якщо засунути щурові у пащу динамітну шашку. Трульсу навіть дозволили підпалити ґніт. І відтоді він ходив за Бельманом як хвіст. Коли йому це дозволяли. Бельман був спроможний на те, чого Трульс робити був не в змозі. І в навчанні, й на фізкультурі, й розмовляв він так, що ніхто кпинити з нього не насмілювався. У нього навіть дівчата були, до того ж одна була старша за нього на рік і цицьката, і Мікаель міг затягнути її в куток, коли заманеться. Він переплюнув Бельмана лише в одному: міг терпіти, коли дубасили, як ніхто. Бельман завжди вмів під час бійок вивернутися, але коли старшим хлопцям набридали штучки Бельмана й вони розпускали руки на чванька, він ставив перед собою Трульса. Отого можна було лупцювати досхочу. Йому не звикати, ще вдома призвичаївся. Хлопчаки могли віддухопелити його до крові, але він не тікав, а лише заводив своїм рохканням їх ще більше, дратуючи до нестями. Трульс просто був неспроможний зупиниться. Він знав, що Мікаель схвально поплескає його по плечу, а якщо сьогодні неділя, то, можливо, він скаже, що Юлле та Те-Ве нині знову влаштовують перегони. Й тоді товариші стануть на позиції неподалік Рюенкрюссет, вдихаючи запах розпеченого сонцем асфальту й слухаючи ревіння двигунів «каваїв-1000», а обидві ватаги вболівальників будуть горлати що є сили. Й нарешті, на безлюдне недільне шосе вилетять мотоцикли Те-Ве та Юлле, мчатимуть повз них, далі до тунелю й Брюну, й вони з Мікаелем, якщо він буде в доброму гуморі, а мати Трульса на чергуванні у лікарні в Акері, підуть додому до Бельмана, й пані Бельман почастує його недільною вечерею.
Якось, коли Мікаель подзвонив у їхні двері, батько крикнув Трульсу, що прийшов Ісус, щоб забрати свого учня.
Вони ніколи не сварилися. Тобто Трульс ніколи не давав здачі, якщо Бельман був у кепському гуморі й зганяв зло на ньому. Навіть на тій вечірці, коли Бельман обізвав його Бівісом, і всі навколо реготали, аж качались, і Трульс інстинктивно усвідомив, що прізвисько причепилося навіки. Трульс насмілився дати здачі лише раз. Коли Бельман назвав його батька п’яницею з фабрики «Кадок». Тоді Трульс підвівся й посунув на Мікаеля, замахнувшись кулаком. Мікаель скрутився, підвів над головою руку, захищаючись, і сміючись сказав, що пожартував. Але каявся й просив вибачення потім саме Трульс.