Літак трохи гойднувся. Голос у колонках був спокійний, лунав без поспіху:
— Просимо всіх пасажирів пристебнути паски. Ми наближаємося до зони невеликої турбулентності. Можливо, ви побачите слабкі блискавки, однак турбуватися абсолютно не варто. Ми летимо значно вище за грозову зону.
Френк проігнорував інструкції, зайнятий перснем. Нешліфований камінь нагадував мертве око, несподівано зробився моторошним, якимось загрозливим. Хлопець роздратовано перехилив свій напій. Цей перстень — просто механізм.
Білявка минула його проходом, пхикнувши, коли побачила його незастебнутий пасок, і змусила пристебнутися. Френк жестом відігнав її геть, повозився зі стрічками й залишив пасок незастебнутим. Він його не потребував і не любив. Насупившись, хлопець відкинувся в кріслі й замислився.
Час. Це пряма лінія чи розгалужена? Чи може таке бути, що, активуючи перстень, він щоразу створює альтернативний всесвіт? Що десь існує світ, у якому він напав на стюардесу і мусить відповісти за свій злочин? Але ж він напав на неї лише тому, що знав: цю пригоду можна стерти. Якби в нього не було персня, він би її не чіпав. Із перснем він може робити що завгодно, адже завжди можна повернутися назад і уникнути наслідків. Отже, застосувати теорію альтернативних всесвітів неможливо. А яку ж?
Френк не знав, і це не мало значення. У нього є перстень, і годі. Перстень, за який йому пропонували нещасну сотню доларів.
Щось влучило в дах літака. Несамовито гуркнуло, і повітряна хвиля з непереборною силою вирвала Френка з його місця й кинула в порожнечу. Він почав падати, перехопило подих. Чоловік ковтнув, намагаючись дихати, намагаючись зрозуміти. Шкіра заніміла від арктичного холоду. Френк скрутився, побачив крізь набряклі на очах сльози літак з одним відірваним крилом — метал розпадався просто в нього на очах, і машина разом із хлопцем падала в море, що лежало внизу, за вісім кілометрів.
Нещасний випадок, з’явилася божевільна думка. Кульова блискавка, метеор, навіть утома металу. Варто виникнути тріщинці в стіні салону, а решту зробить різниця тисків. А тепер він падає. Падає!
Його пальці несамовито стиснулися.
— Будь ласка, містере Вестон. — Білява стюардеса підійшла, щойно він спробував підвестися з крісла. — Залишайтеся на місці та пристебніть пасок безпеки. Хіба що?.. — Вона дипломатично глипнула в бік туалетів у задній частині салону.
— Послухайте! — Він схопив її двома руками. — Накажіть пілотові змінити курс. Негайно!
Так можна уникнути кульової блискавки або метеора. Якщо курс змінити достатньо швидко, вони будуть у безпеці. Але це треба зробити швидко! Швидко!
— Швидко!
Френк кинувся до кабіни пілотів, дівчина — за ним.
Хай їй грець, цій тупій сучці! Невже вона не може зрозуміти?
— Надзвичайні обставини! — крикнув він. — Пілот мусить негайно змінити курс!
Щось влучило в дах літака. Корпус розчахнувся, метал скрутився, наче знята з банана шкурка. Білявка зникла. Вереск надірваного металу розчинився в ударній хвилі повітря, що вийшло назовні. Френк розпачливо вчепився в сидіння, відчуваючи, як руки відриваються від тканини, а тіло засмоктує в отвір. Його знову викинуло в порожнечу, де починалося довге восьмикілометрове падіння, від якого скручувало шлунок.
— Ні! — крикнув він, нестямний від жаху. — Любий Боже, ні!
І активував перстень.
— Містере Вестон, я наполягаю. Якщо вам не потрібно в туалет, дозвольте мені застебнути ваш пасок безпеки.
Він стояв перед своїм кріслом, а білявка демонструвала ознаки роздратування. Роздратування!
— Це важливо, — пояснив Френк, намагаючись залишатися спокійним. — Менш ніж за хвилину цей літак розпадеться на шматки. Ви розумієте? Ми всі загинемо, якщо пілот не змінить негайно курс.
Чому вона стоїть там із таким недоумкуватим виразом? Він уже пояснював їй усе це!
— Ти, тупа корово! Заберися з дороги!
Френк відштовхнув дівчину вбік і помчав до кабіни пілотів. Зашпортався, впав, розлючено підскочив на ноги.
— Змініть курс! — заволав він. — Заради Бога, послухайте і…
Щось влучило в дах. Знову заревло, ударна хвиля, непереборна сила. Щось ударило його в голову, і Френк опинився під хмарами, перш ніж опанував себе. Він активував перстень і виявив, що продовжує висіти в порожнечі, ковтає розріджене повітря й тремтить від лютого холоду. З одного боку пошкодженого літака, що падав, висіла, наче приклеєна, мішанина розрізнених уламків. Навколо звисали ще якісь фрагменти; один із них, напевно, був білявкою.