– Щось я запарився, – промовив велетень, пихкаючи, мов величезний паровоз. – Зовсім втратив форму. А чи не знайдеться у юних леді такої корисної речі, як носовичок?
– Знайдеться, – обізвалась Люсі, витягаючись навшпиньки та помахуючи своїм носовичком так високо, як тільки вона могла його простягнути.
– Дякую, маленька міс.
І Громодум нахилився ще нижче. Наступної миті перелякана Люсі опинилася у повітрі, затиснута між великим та вказівним пальцями велетня. Він підніс її до обличчя, та коли до зіткнення залишалося всього нічого, велетень здригнувся та обережно опустив її на землю, бурмочучи: «Боже мій! Ухопив дівчинку! Прошу вибачення, маленька міс, переплутав вас із носовичком!».
– Ні, ні, – розсміялася Люсі, – ось же він!
Цього разу велетневі вдалося підчепити носовичок без Люсі, та в нього на пальці він був такий, як, наприклад, на вашому – таблетка сахарину. І тому важко було втриматися від сміху, спостерігаючи, як він старанно ялозить пальцем по розпашілому обличчю.
– Небагато користі вам з мого носовичка, – вигукнула Люсі.
– Нічого, нічого, – чемно відповів велетень. – Ліпшого носовичка годі й знайти. Такий м’якенький та зручний, такий… не знаю навіть який. Вам видніше.
– Який чемний велетень, – прошепотіла Люсі панові Тумнусу.
– Що правда – то правда, – прошепотів фавн у відповідь. – У роді Громодумів виховання у пошані, як і сама родина у Нарнії, до речі. Можливо, гострим розумом вони похвалитися не можуть (як і будь-який велетень із тих, яких мені довелося зустрічати), зате вже рід старовинний, з укладом і засадами, як то кажуть у нас. Та й ви маєте погодитися, що коли б був він іншим, Чаклунці не довелося б обертати його на камінь.
Тут Аслан плеснув у долоні, закликаючи всіх до тиші:
– Не час святкувати, коли брати наші у жорстокому бою з поганю гинуть! – вимовив він. – Коли ми воліємо покласти край правлінню Чаклунки, то маємо вже тепер шукати поле битви.
– І стати до бою пліч-о-пліч з братами! – заревів один із кентаврів.
– Авжеж! – погодився Аслан. – А ті, хто не в змозі просуватися швидко: діти, гноми та маленькі звірятка – забирайтеся на спини тих, хто бігти гаразд – левів, кентаврів, єдинорогів, коней, велетнів та орлів. Ті, кого природа наділила добрим нюхом, – ті виступатимуть з левами вперед – винюхувати сліди битви. Тож, усі, швиденько! Розібралися по двоє, хто на кому – і вперед!
Тут, звичайно, здійнявся шум та гомін, та весела плутанина. Зате хто був абсолютно щасливий, так це колись кам’яний, а нині живий-живісінький лев. Він метушився навіть більше за інших, зображаючи бурхливу діяльність, коли як насправді лише метався від одного до іншого, приговорюючи:
– Ви чули, Аслан сказав: «з левами», тобто «зі мною і з ним». От уже за що я люблю Аслана, так це за простоту: сам ніс не задирає, мовляв «ви шукайте, а я тут постою», а разом із нами, з левами (це він про мене), готовий йти по сліду, а ніс тримати до землі. – Ці слова він повторював неодноразово – принаймні доки Аслан не посадив йому на спину трьох гномів, дріаду, двох кроликів та їжака. На цьому він вже трішки вгамувався.
Коли всі нарешті зібралися (не без допомоги великої вівчарки, що вмить навела порядок у похідних рядах), військо покинуло замок через пролом у стіні. Першою йшла пошукова група, що складалася з левів та собак: ті, припавши носами до землі, шурхали на всі боки, і незабаром одна з гончих взяла слід та гавкотом сповістила інших. Після цього ніхто вже часу дарма не втрачав. Собаки, леви, вовки та інші хижаки, що живуть полюванням, помчали, що є духу, тримаючи носи до землі. По їхніх слідах поспішала ціла колона, що розтягнулася мало не на півмилі. Зчинився шум, як при такій забавці, що в старій добрій Англії звалася полюванням на лисиць, однак з тією різницею, що зазвичай леви в ній участь не брали, особливо леви з таким оглушливим ревом, як у Аслана. Слід Чаклунки ставав виразнішим – то все швидше рухався загін. І ось біля виходу з вузької довгої ущелини, пробитої звивистою річкою, до Люсі крізь звичний гомін погоні долинув раптом зовсім інший звук. Усередині в неї усе немов перекинулося – то були звуки битви, де метал бився об метал.