— А чому б нам не припустити, що і в них є карта? — спитав Йонел.
— Це неможливо, Йонеле… Єдина карта печери знаходиться в міському музеї, і папка, з якої я її взяв і скопіював, свідчить із запису, що її не розкривали вже десятки років… І не тільки це… Сказати б, що в них інша карта… невідома копія нашої карти? Тоді їм треба було б не їсти там, де Тік знайшов кістки і бляшанку, а остерігатися того місця, бо на карті воно позначене як небезпечне… заглибина в процесі ерозії… Отже, не з карти знають два відвідувачі печеру, а тому, що вже бували тут і — хто знає? — може, зробили свою власну карту. Та хоч би там як, а слід припустити, що вони дуже добре знають печеру…
— У тебе є ще якісь сюрпризи? — спробувала випитати в нього Марія.
— Ні! Не маю жодного сюрпризу. Те, що буде, ясно, як день. Обидва відвідувачі, безперечно, міські жителі. В цьому нема ніякого сумніву. Сто із ста!
— А може, це чабани? — припустив Тік.
— Які чабани! — заперечив Віктор. — Жителі міста, Тіку, в цьому нема сумнівів. Ти вважаєш, що селяни, а особливо вівчарі, ідуть у гори з бляшанками сардин і з антрекотами в бесагах? Бринза, сало, яйця, цибуля — ось їхня їжа в дорозі… Крім того, недокурки сигарет. Обидва від сигарет із фільтром, до того ж, із фільтром новим, нейлоновим… Щодо куріння — я ризикнув би сказати, що із цих двох лише один курець, а другий курив тільки тому, що його почастували… Це лише припущення, і грунтується воно на тому, що двом курцям не обов’язково курити однакові сигарети…
— Але ж нема закону, який забороняв би курити однакові цигарки, — завважив Йонел.
— Це правда… Тут шанси половина на половину. Але все-таки цікаво, що обидва курці докурили цигарки точнісінько в одну мить. Один затягується рідше, другий частіше, один докурює до кінця, другий тільки до половини. Я сказав би так: некурець, побачивши, що другий викинув цигарку, зробив теж так само, повторивши його жест. Тобто він викинув її в той самий час і в тому самому місці, навіть не подумавши погасити її, розтерши ногою, як це роблять майже всі курці. А потім, сірники…
— Які сірники? — здивувався Тік. — Адже ми знайшли тільки одного сірника!
— Саме це й переконує мене ще більше в тому, що обидва вони — міські жителі і тільки один із них курець. Коли Ікс, назвемо його так, почастував цигаркою Ігрека, першим рухом його було дістати сірники, бо ніхто без сірників не піде в печеру. Він запалив першого сірника, але той одразу ж погас, мабуть, від протягу. Подивіться самі! Згоріла тільки головка, самого сірника полум’я навіть не торкнулося. Ігрек, очевидно, заспокоїв його, першим припаливши цигарку.
— Але ж ми знайшли тільки один сірник! — стояв на своєму Тік. — А ми ж усі шукали — і я, і Цомбі, і ми всі.
— Саме це, Тіку, я тобі вже казав, і підкріплює моє припущення: відсутність другого спаленого сірника. Одним-єдиним сірником не можна припалити дві цигарки в печері, де гуляє протяг. Не від сірника були припалені цигарки, а від запальнички, від запальнички Ігрека. Селяни, а особливо чабани, не полюбляють користуватися бензиновими запальничками з камінцем, з гнотиком, бо навіть у кресала не дуже багато шансів запалити трут у такому вологому повітрі печери. Крім того, сигарети з фільтром — і кресало. Не дуже вдала комбінація, Тіку…
— Отже, так, — підбила підсумок Марія, — тут, у печері, раніше від нас пройшли дві особи, скажемо, два індивіди, обидва з міста, один із них курець, другий ні, так… і що найважливіше: вони не вперше приходять сюди…
— Краще сказати, — наголосив Віктор, — печера для них не незнайома…
— А це ж одне й те саме, — докинув Йонел.
— Не зовсім одне й те саме, — відповів Віктор. — Ти можеш проходити, приміром, десятки разів по одному місцю, скажімо, через залу з картинами чи з книжками, десятки разів, але щоразу по десять секунд, і не запам’ятаєш нічого із цієї зали. Але якщо ти побудеш у ній тривалий час, то можеш вивчити все всередині… Отже, краще сказати, що печера не незнайома для них…
— Слушне зауваження, — погодилась Марія. — Усе, здається, дуже просто.
— Тільки ця простота, Маріє, переміниться, якщо розглянути все під іншим кутом. Знаєш, скільки виникне неясних питань?
— Я не дуже добре бачу ті неясні питання, — сказав Йонел. — Тобто я хотів би не бачити їх.