Тимофій покохав Орисю з усім запалом і пристрастю своєї щирої душі, і для нього вона стала втіхою й сенсом життя. Він ніколи й нікого по-справжньому не кохав, а колишні інтрижки та захоплення жінками не витримували жодного порівняння з тим почуттям, що нині охопило хлопця. Молодий козак не розумів, як він міг раніше так спокійно жити без своєї Орисеньки. Щоразу, як Тимофій обіймав її, бачив її очі й усмішку, світ навколо для нього зникав. Залишалася тільки одна Орися, до нестями закохана в нього. Цю істину Тимофій читав у її погляді й усвідомлював, що має міцну владу над серцем коханої дівчини: варто йому міцніше обійняти її, палкіше поцілувати, і Орися буде згодна на все, чого він у неї тільки попросить. Але таку свою солодку владу Тимофій використовував лише тоді, коли хотів довше утримати Орисю на побаченні.
Тимофій усвідомлював і те, що такі їхні зустрічі не можуть тривати вічно. Уже майже настала осінь, а скоро прийде зима, і вони не матимуть змоги бачитися щоденно в гаю. І в дім до коханої він теж не приходитиме потайки, під самим носом у Голуба: якщо випаде сніг, то неодмінно видасть їх, адже будуть помітні сліди, що ведуть до вікна Орисі. Тому хлопець, як і раніше, обмірковував шляхи тіснішого знайомства зі старим урядником. Тимофій навіть готовий був пробачити йому грубість під час останньої зустрічі, але однаково нічого не виходило.
Закохані ретельно зберігали свою таємницю — жодна жива душа не знала про їхні побачення, крім Марка, який ставився до всього цього скептично. Та ще подруга Орисі — Катерина. Це від неї Орися йшла того дня, коли зустріла Тимофія. Катруся була єдиною, кому вона зважилася довірити свою таємницю.
Дівчата дружили із самого дитинства, і дружба їхня не припинилася, коли батьки видали Катерину заміж, доволі вигідно на їхню думку. Її чоловік, Клим, був дрібним орендарем, який прийняв унію та завдяки цьому уникнув утисків. Він був старшим за дівчину майже на двадцять років. Кохання не має віку — солідний та поважний Клим був закоханий у вісімнадцятирічну дружину, як завзяте хлопча.
Катерина ж люто зненавиділа його. Як будь-яка дівчина, у юності вона мріяла про заміжжя. Тільки от у мріях Катрусі був молодий і вродливий чоловік, але ніяк не старий і пузатий Клим із ранніми зморшками й сивиною у волоссі, що годився їй практично в батьки.
Орися спочатку жаліла подругу, але тепер побачила її шлюб у зовсім іншому світлі. Покохавши сама, дівчина почала розуміти почуття іншої людини. Тому їй стали зрозумілі та турбота й терпіння, з якими Клим зносив примхи й поганий настрій дружини, адже Катерина чекала первістка. Вагітність подіяла на подругу вкрай гнітюче. Замість того щоби радіти зародженню нового життя, появі на світ дитяти, яке буде її частинкою, молода жінка через свої дурощі невтішно ридала й закликала до себе смерть. Її характер геть зіпсувався, і вона мучила своїми примхами і чоловіка і челядь. Одна Орися приносила Катрусі відраду та заспокоєння. А дізнавшись про таємницю подруги, молода жінка прийшла в захват. Орися розповідала їй про коханого, одночасно ділячись і своїми переживаннями, і побоюваннями про те, чи правильно вона вчиняє, зустрічаючись із Тимофієм потайки, але Катерина її різко обірвала.
— Ну ти й дурна! — безцеремонно заявила вона, чавкаючи яблучком. — Навіть не сумнівайся! Якщо Бог послав тобі кохання, то тримайся за нього. А був би твій Тимофій поганою людиною, ти це неодмінно помітила б. Твої очі сяють, коли ти говориш про нього! Нехай Пресвята Богородиця дає вам щастя! От би на вашому весіллі погуляти!
— Та яке весілля, Катрусю? Про що ти! — сказала Орися, яка іноді й сама думала про те, яким щастям було б вийти за Тимофія заміж. — Хіба батько дозволить! Він люто зненавидів Тимофія. І практично вигнав із дому! Навіть чути про нього нічого не хоче, не те, що мене заміж за нього видати!