Орися заплющила очі, щоби не бачити щасливу пику Далевича. В одну мить життя для неї перекинулося з ніг на голову і втратило всякий сенс. Дівчина дуже добре знала батька й розуміла, що всі її благання та прохання позбавити її цього шлюбу будуть марні. Безглуздо благати чи плакати! На мить перед очима Орисі виник Тимофій, його сині, закохані очі, його усмішка… Усе, усе скінчилося!
— Якщо це твоє остаточне рішення, батьку, то я не піду проти твоєї волі, — глухим, неживим голосом промовила Орися.
Далевич розкинув руки, щоби скористатися правом нареченого та обійняти свою наречену, але Орися круто розвернулася перед самим його носом, навіть не глянувши, і швидко вийшла з кімнати. Пан Вацлав так і залишився стояти з піднятими для обіймів руками.
— Незвичайна поведінка для щасливої нареченої! — невесело усміхнувся Кражевський. На відміну від інших, він ліпше зрозумів поведінку Орисі, побачив, що їй неприємний, навіть ненависний Далевич. «Бідна дівчина!» — з жалем подумав він.
Пан Яцек від природи не був підлою людиною — свої негативні риси він придбав тоді, коли почав пробивати собі дорогу в житті. А зараз шкодував, що привів свого знайомого в будинок урядника. Тепер Орися мучитиметься і страждатиме від того, що її видадуть заміж за нелюба. І все через нього! Яцек поважав Орисю й не хотів бути причиною її горя. Він почувався винним і сам почав страждати від того, що нічого не може вдіяти, аби допомогти дівчині.
Цікава Бася нетерпляче чекала Орисю. І навіщо це дядькові знадобилась її сестра? Але коли Орися ввійшла до своєї опочивальні, то стільки муки було в її обличчі, що Бася злякалася. Стривожена дівчина кинулася до сестри й засипала запитаннями:
— Що? Що трапилося? Орисю! Та на тобі ж лиця немає! Невже лихо спіткало?
Але Орися мовчки сіла на своє ліжко, утупившись в одну точку. Бася, стривожена таким ступором сестри, хотіла вже кликати на допомогу, але тут Орися підняла на неї погляд, і Баська жахнулася — очі сестри здавалися ще більшими, ніж зазвичай, і в них було стільки відчаю, що вона струснула сестру за плечі.
— Та що ж трапилося? Ну не мовчи!
— Батько видає мене заміж за Далевича, — помертвілим голосом відповіла Орися.
Бася навіть рот затиснула долонею, щоби не скрикнути.
— Та дядько з глузду з’їхав, чи що? — випалила дівчина, опанувавши себе. — Та як він міг?! Не спитавши тебе! Та й за кого? Господи!
Але Орисю більш нічого не цікавило. Вона сховала обличчя в подушці й не слухала сестру. Для неї все на світі втратило сенс і значущість, вона думала лише про Тимофія — що буде, коли він дізнається про це? Він уб’є Далевича, і тоді її коханого стратять за вбивство ляха. А якщо не вб’є, то однаково вона втратила його навіки. Яким примарним, ненадійним і коротким було їхнє щастя. Нестерпні душевні муки пролилися потоками гірких сліз. Бася, не знаючи, що робити, безглуздо тупцювала біля ридаючої Орисі, коли до кімнати зайшов сам Федір Голуб. Подивившись на заплакану доньку, на племінницю, що перебувала в сум’ятті, він кивнув останній на двері, мовляв, вийди.
— Та як ти міг так учинити, дядьку? Та чим ти взагалі думав? Чому не запитав мене, який цей Далевич? Він жорстока й ница людина! Він — торгаш, що знехтував шляхетською честю! Із ним жоден поважний шляхтич ріднитися не стане! Ти занапастив свою доньку! — хоробро накинулася Баська на свого дядька.
— Замовкни! Ліпше за собою стеж! Я сам вирішу, з ким мені родичатися, а з ким ні. Вийди! — гримнув на небогу Голуб.
— Ти на його багатство спокусився? — не вгамовувалася норовиста Бася. — Тож знай, що твого дорогоцінного Далевича ніхто у всьому королівстві не поважає. І його багатство теж! Він хоч і шляхтич, але рід його низький і…
— Вийди геть! — закричав Голуб, повністю втративши над собою контроль.
Бася метнула на нього злий погляд і вилетіла з кімнати. Федір подивився на заплакану доньку.
— Орисенько! Донечко! — покликав він її.
Але дівчина гірко плакала. Тоді Федір сів поруч із нею й торкнув за плече. Орися повернула до нього заплакане обличчя.
— Донечко, вислухай мене. Я не запитав твоєї згоди тому, що я старший і краще знаю життя, ніж ти. Це дуже вигідний шлюб! Так буде ліпше насамперед для тебе! Звичайно, Далевич немолодий, але він вродливий, багатий і поважний чоловік. Він зможе забезпечити тебе в житті краще, ніж будь-хто інший. Та й планує він оселитися неподалік Києва, тож ти не поїдеш від нас далеко й часто зможеш відвідувати. Станеш знатною шляхтянкою…
— Він — негідник! Ох, батьку, ти не знаєш усього! А втім, хіба тебе це хвилює? Ти продав мене йому! Чи не так? Ти занапастив моє життя! — прокричала Орися, голос її зірвався, вона знову втупилась у подушку й заридала ще сильніше.