— Я хочу бути твоєю, — говорила Орися, дивлячись йому в очі. — Повністю належати лише тобі, мій милий. Що значить обряд, коли я і серцем і душею — твоя!
Орися погладила його по щоці, потім її пальчики ковзнули по його шиї, а в її очах Тимофій прочитав так багато любові та пристрасті, що мимоволі затремтів. Дівчина швидко розстебнула його пояс і почала так само швидко розстібати застібки жупана. Руки Тимофія лягли на її стегна, ковзнули до тонкого стану, а Орися почала знімати з нього жупан. «Ні! Так не можна! — думав Тимофій. — Я ще не маю права володіти нею!» — але не міг знайти в собі сил зупинити кохану. А коли Орися почала гладити його міцні груди та плечі, Тимофій усвідомив, що його розум переможений його ж тілом. «Що ж ти зі мною робиш, ягідко моя?! Ти мене з розуму зводиш!» — промовив він, підхопив Орисю на руки та поніс до ліжка.
Присівши на ліжко, Тимофій посадив дівчину до себе на коліна, потягнув за шнурок від її сорочки. Сорочка зісковзнула з плечей, оголивши Орисю до самої талії. Він припав гарячим поцілунком до її шиї, чуттєво погладив її плече, а потім торкнувся рукою її грудей, ніжно стиснув, відчувши, які вони пружні та міцні, як сильно б’ється серце його коханої. Кров закипіла в Тимофієвих жилах, запульсувала у скронях, і він, уклавши дівчину на спину, занадто нетерпляче стягнув із неї сорочку. Орися спалахнула, адже не очікувала, що доведеться роздягатися повністю. Вона сором’язливо прикрила руками оголені груди, підтягнувши до них коліна, але Тимофій, теж повністю роздягнувшись, ліг поряд із нею і, усміхнувшись її сором’язливості, відняв її руки від грудей, пригорнув наречену до себе, відчуваючи тепло її тіла. Хлопець погладив її стегна, потім його рука, ковзнула вгору до її талії, погладила живіт. Він знайшов уста Орисі, з пристрастю вп’явся в них поцілунком. Його губи ковзнули по її щоці, обпекли шию та плечі, спустилися нижче, і в Орисі навіть дух перехопило, коли коханий почав пристрасно цілувати її груди. Тимофій божеволів від усвідомлення того, що кохана повністю в його владі, що ще трохи, і вона належатиме йому. Покриваючи жагучими поцілунками її тіло, він відчував, як вона відзивається на його ласку, як гаряче цілує у відповідь, як її руки гладять його плечі, шию, потилицю, і ледве стримувався. Його руки ковзали тілом коханої, відчуваючи ніжність її шкіри. Молодий козак жагуче цілував свою Орисю, згораючи від нетерпіння та збудження. Не маючи змоги більше утримувати свою пристрасть, Тимофій ніжно підтягнув дівчину за стегна під себе. Орися охнула, коли Тимофій оволодів нею, задихала частіше та вигнулася під ним. А він, обнявши її за стрункий стан і міцніше притиснувши до себе, почав обережно рухатися, щоби заподіяти якомога менше болю, усвідомлюючи, що для Орисі це вперше. «Кохана, як же сильно я мріяв володіти тобою! Щастя моє!» — задихаючись від пристрасті, шепотів Тимофій. Він відчував, як Орися тремтить у його руках, як переривчасто дихає. Уже не в силах стримуватися, Тимофій почав рухатися швидше, застогнав. Орися знову вигнулася під ним, і він затих, переводячи дух, відчуваючи її дихання на своїй шиї, таке саме переривчасте, як і його. Тимофій підняв обличчя й подивився на свою кохану — дівчина ще трохи тремтіла, заплющивши очі, а обличчя її палало. Він торкнувся її щоки кінчиками пальців, ніжно погладив її шию, голе плече, торкнувся грудей. Орися розплющила очі, і в них промайнуло збентеження. Тимофій ліг поруч із нею, пригорнув до себе, укривши себе і її простирадлом.
— Тобі було дуже боляче? — пошепки запитав він.
— Трохи, — чесно зізналася Орися, сором’язливо сховавши обличчя на його плечі, і погладила його тіло.
Вона пригадала скарги своєї подружки про те, як це все огидно та бридко. «А мені чомусь не було огидно, — подумала Орися. — Навпаки! Було приємно відчувати, як він мене обіймає й цілує!» Вона ковзнула пальчиками вниз, по його грудях до плаского, м’язистого живота й намацала шрам від рани, здобутої під Корсунем. Дівчина здригнулася, стягнула простирадло й подивилася на довгий багряний рубець.
— Коханий! — прошепотіла Орися, притискаючись до Тимофія всім тілом. — Слава Богу, що ти живий!
— Я живу лише заради тебе, сонечко моє! Адже без тебе я й не жив зовсім, а так, просто існував, — шепотів Тимофій. — Коли в моєму житті з’явилася ти, я зрозумів, що означає щастя, а твоє кохання, немов солодкий нектар, раз випивши його, більше ніколи не захочеться хмільного меду. Я кохаю тебе! Кохаю більше, ніж люди життя люблять!
Орися слухала його слова, мліючи від задоволення, і дедалі сильніше притулялася до голого тіла свого милого. Раптом Тимофій спохмурнів.