— Чекай, — перебив стоматолог, — а різці вона зламала чи вивихнула?
— Та зовсім вибила! Разом із коренями! Навіть стінки лунок пошкодила!
— Гм-м... — замислився той. — Ну, в мене у молодості, взагалі— то, був такий випадок... Я, коли ще тільки починав, випадково хворому не той зуб видалив. Злякався страшно і його відразу на те ж місце запхав, назад. Несвідомо, з переляку, розумієш? А хворому сказав, щоб тиждень нічого не їв на той бік і взагалі рота не відкривав. І що ти думаєш — приріс зуб! Чесне слово! Взагалі, видалений зуб, так би мовити, має шанси прижитися на своєму місці. Але, ти кажеш, альвеолярні відростки пошкоджені...
Не дослухавши, Ілля нервово кинув слухавку на апарат. Тоді пройшовся по кабінету, знову сів. Потім скочив і швидко пішов до операційної. Пані лише провела його підозрілим поглядом.
Медвідь залетів до операційної, на ходу зав'язуючи маску і запитуючи з порога:
— Де зуби? Зуби де?
Усі остовпіли, а Олег здивовано запитав:
— Які зуби?
— Її зуби! З рота!
— Як — де? Ти ж сам казав — викинути.
— Шукайте.
— Як — шукайте? Для чого?
— Шукайте, кажу! — почав сердитися Ілля, — Я йду митися. Будемо реплантувати.
— Що?! — не зрозумів Голоюх.
Але двері за новим завом уже зачинилися, а в передопераційній почувся шум води з крану.
— Він що, перегрівся? — невідомо в кого запитав Тарас.
Олег тільки знизав плечима:
— Ну, шукайте... Галю, знайди ті зуби у тазику...
— Але... — на санітарчиному обличчі проступив переляк, — я... вже вивернула все з тазика... виносити...
— Ну, то йди шукати!
Санітарка вискочила до передопераційної. А звідти, ледве розминувшись із нею у дверях, уже залітав Медвідь у операційній піжамі, з руками, піднятими догори. З них крапала вода. Надя, не говорячи ні слова, повісила на руки зава стерильну пелюшку, якою він почав витиратися. Ілля оброблявся мовчки, лише сопів. Нарешті його вдягли у халат і рукавиці, й він встав до столу поруч із Олегом, який посунувся.
— Класна робота, — зауважив Ілля, оглядаючи вшиту рану. — Зуби де?
— Шукають, — не без сарказму відповів Олег.
— Де шукають? — не зрозумів той.
— У смітнику, звичайно...
— Де?! Як... у смітнику?
— А де ж іще? Операція скінчилася, все виносити зібралися. Ти б ще за п'ять хвилин прийшов — вони б уже на госпдворі були...
— Якщо їх не знайдемо, — несподівано спокійно промовив Ілля. — Побачите, що буде. Нас будуть виносити!
Нарешті в операційній з'явилася санітарка, яка займалася пошуками. Вона несміливо простягла на долоні предмет мрій зава.
— Кидай у спирт, — закомандував він, — і відразу ж у фурацилін. Зразу ж!
Олег із Голоюхом застигли, нічогісінько не розуміючи. Ілля збовтав банку з фурациліном, виловив звідти зуби й наказав:
— Колеги, візьміть, будь ласка, гачечки... Губки на боки розведіть... і сушіть... От, зараза... А який же з них був зліва, який справа? Так і поплутати можна...
— По-моєму, це не суттєво, — зіронізував Олег.
— Олегу Вікторовичу, не будьте, будь ласка, таким мудрим, — попросив Ілля.
Низько зігнувшись, він прилаштовував зуби на місце. Пацієнтка, яка гадала, що вже все позаду, невдоволено замукала.
— Зараз, дорогенька... — бурмотів Медвідь.
Почаклувавши ще трохи, він попросив:
— Оленко, давай дріт, — той, яким щелепу шинуємо при переломах. Зчепимо їх трохи, бо лунки пошкоджені — зовсім триматися не хочуть...
— Не забути потім подати головному до переліку платних послуг, — зауважив Тарас. — А що, пересадка зубів... Непогано...
За десять хвилин Медвідь уже стояв біля вікна у холі, втлумачуючи тій самій пані, яка нарешті дещо зм'якла та заспокоїлася:
— Усе пройшло вдало, рубець залишиться практично непомітним.
З операційної до ординаторської прокрокував Олег, сподіваючись, що його не помітять.
— А ось і лікар, який оперував вашу доньку. Олег Вікторович! — Ілля зробив жест запрошення. — Це мати потерпілої. А це наш найкращий хірург, позаштатний косметолог, Олег Вікторович.
Голоюх, який проходив поруч, тільки пирснув у кулак, але цього ніхто не помітив.
— Усе зроблено на найвищому рівні, — плів далі Ілля.
— Але як же все-таки буде із зубами? — знову почала дама.
— Ну, будемо сподіватися, що їх пошкодження не настільки серйозне, — сказав Олег. — У зворотному випадку вам доведеться у майбутньому звертатися до стоматологів.
Тачанівський зам по культурі Васєчко захекано піднявся на третій поверх поліклініки МВС і попрямував коридором. Кілька кроків за ним мляво плівся його на півголови вищий лобур. Зробивши знак йому зупинитися, Васєчко постукав і увійшов до кабінету завідуючого поліклінікою.