Стягнувши ковдру донизу, він потягся рукою під койку і витяг з-під неї миску, озираючись на сплячих сусідів. Потім взяв термос, що стояв на його тумбі, й, відкрутивши кришку, налив у миску гарячої води. Здійнялася пара. Тоді витяг із тумби пляшку мінералки і відкрутив пробку. Вода засичала, і він знову боязливо озирнувся на сусідів. Наливши у миску ще й мінералки, Біленький спробував воду рукою. Очевидно, результат його задовольнив. З-під подушки він витяг маленьку картонну пачечку лез для гоління і, перекинувшись на спину, деякий час лежав нерухомо, дивлячись у стелю. Потім, затиснувши лезо у покалічених, місцями чорних пальцях правої руки, які не хотіли згинатися, щосили чиркнув лезом по запʼястю лівої. По руці слабким струмочком побігла кров. Розкривши широко очі, він якусь мить спостерігав цю картину, а потім, зібравшись із духом, чиркнув ще раз. Тепер уже чвиркнуло потужно.
Скривившись від болю, Біленький перевернувся на живіт і опустив руку в миску з водою. Вода швидко почервоніла від крові.
Оксана, яка куняла на сестринському посту біля увімкнутої лампи, накинула на плечі кофту і потягнулася, а потім підвелася й пішла до другої палати, де почався якийсь рух. Там лежав післяопераційний хворий. За пʼять хвилин вона вже поверталася на пост і, проходячи повз двері сьомої, зазирнула й туди. Там стояла тиша — всі спали, включно з Біленьким. Однак щось їй не сподобалося. Марно напружуючи погляд у темряві, вона клацнула вимикачем.
Те, що побачила медсестра, виглядало жахливо. Біленький лежав на спині, опустивши руку до миски з чимось червоним, що лилося через край. Такі ж калюжки були розхлюпані й по підлозі. Скрикнувши, вона кинулася назад, до маніпуляційної. Руки її тремтіли, коли відчиняла замок на дверцятах шафи з НЗ. Схопивши бинт, смикнулася назад, до палати. Почувши рух, із кімнати персоналу вилізла заспана Соня.
Від спроб надати допомогу Біленький прийшов до тями. Він смикався на койці, видираючи в них руку, і кричав:
— Ідіть геть! Пустіть мене! Пустіть мене!!! Не дам!
Оксана та Соня були перемащені кровʼю, яка продовжувала текти з руки та розбризкуватися по стінах та ліжках. Але сили нещасного скінчилися. З допомогою сусіда, який прокинувся, Біленького скрутили і замотали руку бинтом.
— Дзвони на «швидку», — видихнула вкрай захекана Оксана, — нехай ургентного везуть. І чергового лікаря сюди!
Сестра, яка чергувала по травматології, хутко побігла дзвонити, а Оксана витягла флакон розчину з НЗ і приєднувала до нього крапельницю. Раптом прибігла Соня, що залишалася у палаті:
— Він що, ненормальний якийсь? — почала вона. — Я кажу йому: не здирай — а він здирає… Я кажу: для того завʼязали, щоб кров не текла, — а він…
— Чорти би забрали… — Оксана, схопивши штатив із системою, смикнулася знову до палати.
Біленький розмотував останні тури бинта, а по руці знову текло.
— Що ти робиш?! — закричала медсестра не своїм голосом. — Зовсім здурів?
Усі разом вони навалилися на нього вдруге і замотали руку наново.
— Давай рушники, — командувала Оксана, — бо нічого зробити не дасть…
— Ідіть ви на хер! — ревів Біленький. — Пустіть мене!! Я здохнути хочу!!! Розумієте ви? Здохнути! Скоти! Сволочі! Перестаньте мене мучити!
Його руки привʼязали рушниками до койки, і Оксана, наклавши джгут на здорову кінцівку, вколола у вену. Розчин пішов струйно. Інша сестра принесла апарат для вимірювання тиску і зараз накладала манжетку, збираючись міряти тиск.
До палати увійшов Сивокінь. Саме йому «пощастило» бути черговим по лікарні цієї ночі.
— Ого… — промовив він. — Оце так…
— Це вже не «ого», — обертаючись, сказала Оксана, — «ого» було десять хвилин тому.
— Який тиск? — запитав він.
— Вісімдесят на сорок, — відповіла Оксана.
— А хірургів ваших кликали?
— Вже викликали, зараз привезуть.
— А коли він…
— Пішшшов… ти-и… н-на-а-а… — засичав до завполіклінікою Біленький і, немов вʼюн, закрутився на ліжку.
— Та лежи ти спокійно!!! — заверещали обидві сестри, притискаючи хворого, але було пізно. Навколо голки, що стирчала з його передпліччя, почала надуватися ґуля.
— От, зараза, вену проколов, — мало не плакала Оксана, — де я тепер вколю?
— Давай ось тут, на кисті спробуй, — підказувала друга.
— Соню, біжи до реанімації, за лікарем!
Санітарка розкарячено побігла по коридору, а сестри намагалися вколоти у вену в іншому місці. Біленький смикався та сипав матюками.