Увечері Біленький помер.
Загальна картина виглядала вкрай абсурдно. Людина, яка змогла вижити, опинившись у чистому полі з пошкодженням двох магістральних артерій, за двадцять кілометрів від лікарні, спромоглася після цього померти від крововтрати, викликаної розтином дрібних вен, зробленим у самому хірургічному відділенні за якихось два кроки від операційної.
Усвідомлення цього викликало гнітюче враження.
Увійшовши до кімнати, Олег увімкнув телевізор, розкрив банку йогурту і, відламавши від батона порядний кусень, впав у крісло. За вікном час від часу чулося виття вітру. Він поклав їжу на столик і, відсунувши шторку, глянув униз. Надворі мело й сипало без перестану. Зима наче сказилася. Олег підіткав штору так, щоб вона не затуляла батарею, всівся на місце і відкусив від батона.
Задзвонив мобільний.
— Так!
— Олег Вікторович? «Швидка».
— Що там уже сталося? — не приховуючи незадоволення, запитав він.
— Ви за Медвідя сьогодні? В нас тут так записано…
— Начебто…
— Тут аварія. Трьох привезли. Один без свідомості, вже в реанімації. Двох до хірургії поклали, також у важкому стані.
— Цього тільки не вистачало, — пробурмотів Олег невідомо до кого. — Машини обидві на місці?
— А що з того? Вважайте, що один УАЗ. По такій погоді РАФик нікуди не пройде.
— Тоді везіть мене, і відразу ж за Беженаром та Голоюхом. Усіх давайте.
Скінчивши розмову, він набрав номер і, затиснувши телефон між вухом та плечем, почав скидати штани. Відповіли миттєво.
— Олю, це я.
— Привіт! Щось сталося?
— Сталося, — сказав він. — Аварія. Трьох привезли. Їду до лікарні.
— Шкода, — промовила вона. — І що?
— Залишайся, напевно, там, — запропонував він. — Це на всю ніч. А завтра зідзвонимося.
— Гаразд, — розчаровано відповіла Ольга, — а я вже налаштувалася їхати…
— Що поробиш… — Олег уже застібав інші штани. — Я навіть не зможу тебе зустріти.
— Ну, гаразд, — сказала вона. — Удачі тобі.
— Дякую. До завтра.
Вимкнувши телефон, Олег поклав його на полицю і, вдягаючи светр, швидше почав рухати щелепами.
До реанімації він піднявся вдягнутим, просто з вулиці, не заходячи до хірургії. Шапка та плечі були засипані снігом, і він струсив його, затримавшись у дверях. В ординаторській сиділи Щур зі Світланою Сергіївною. Обоє виглядали стурбованими.
— Ну, що там? — похмуро запитав Олег.
— Нічого доброго, — відповів Щур. — У комі. Двадцять чотири роки, не наш, із транзитної машини. Перекинулися на іномарці. Он його знімки черепа.
Олег узяв знімки у рамках і проглянув на негатоскопі.
— Начебто нічого… Переломів не бачу. А що скаже незрівнянна Світлана?
— Не підлизуйтеся, Олег Вікторович, — невесело промовила жінка. — Також нічого доброго. Симптоматика гематоми. До того ж, виражена. Оперувати потрібно.
— Нейрохірургам дзвонили? — запитав Олег.
— Що з того? — Щур витяг із пачки цигарку. — Виїзду з міста немає. Усе перемело. Санавіація не приїде, у всякому разі, до ранку. Так що…
— Оперувати потрібно вже, — сказала Ланько. — Починаються порушення дихання.
— Весело…
— В хірургії був? — запитав Щур.
— Коли? Щойно приїхав — і зразу ж до вас.
— Я вже дивився тих двох, — продовжував «ощасливлювати» хірурга Щур. — Один — травма живота, очевидно, внутрішня кровотеча. Також доведеться оперувати. В іншого щось із ногою.
— Весело… — повторив Олег. — Ну що ж… Дівчата помиються хвилин за десять. Я гляну тих двох, і можемо брати гематому. Доведеться самим.
— Із ким будеш?
— Уже всіх викликав, — відповів Олег. — Голоюха і Беженара. Шеф ще вчора на весілля поїхав, ти знаєш.
Зі своєї ординаторської Олег вийшов, на ходу застібаючи халат. Сестра вискочила з маніпуляційної до палати, перебігаючи йому дорогу. Він повернув за нею. Молодий хлопець стогнав на койці, тримаючись рукою за живіт. Був весь блідий, часто дихав. Обличчя хворого вкривалося холодним потом.
— Який тиск? — запитав Олег, сідаючи поруч із ним і пробуючи пульс.
— Сто на пʼятдесят, — відповіла Марійка, приєднуючи нову систему.
До палати увійшла Надя.
— Олег Вікторович, що буде?
— Усе зараз буде, — похмуро пробурмотів він, обстежуючи живіт хворого. — Значить, так… Дзвони бігом до Віри, нехай швидко дістається сюди, своїм ходом — їй недалеко. Буде трепанація черепа і лапаротомія, одночасно двома бригадами. Готуй інструменти. Пилка Джиглі є у вас?
— Є, весь набір для трепанації.