*
Не так страшна та річка Лета
не так цензура та гірка
як самознищення поета
брехнею власного рядка
*
Душа у вирій проводжає птиць
Трагічний профіль сходить над снігами
Поет не буде ширмою для вбивць
Були
і є
і будем ворогами
*
Як страшно оре історичний плуг!
Які скарби
були були
і зникли!
В глухі часи загострюється слух
В епоху гласності усі до всього звикли
*
Спасибі вам за побажання влетів
Лечу на перебитому крилі
В Червону книгу запишіть поетів
Поети теж зникають на землі
*
Душа здригнеться і в астралі
Де ж те як писанка село?
В майбутнє підуть магістралі
а України наче й не було?!
*
Кричали «біс»
пишались зробленим
Прогрес любили над усе
Летить лелека над Чорнобилем
нікому діток не несе
*
Мій добрий ліс
моя любове
Тепер ти тільки мої сни
І листя різьблене дубове
І крона царствена сосни
*
Який був світ
античний і готичний!
Це снилось людству
чи таки було?
*
Світ робиться сухий і прагматичний
Вже ледве б'є кастальське джерело
*
Струїли все
пора на карантин
і вам поля
й тобі соснова кроно
А може й зараз твориться бурштин
але про це ще людству невідомо
*
Ох які усі ми генії
не настачишся вінків
Тільки що ж це там за постаті
там
у далечі віків?
Порівнявши
перевіривши —
еволюції нема
Так
нічого
милі віршики
павутиночка ума
*
Ліси та гори
мудрі як Тагори
Ще кажуть мудрі камінь і сова
Де чудодійний корінь мандрагори
щоб переклав ту мудрість на слова?
*
Неправда хлопці
слава — не аванс
Ця слава часом — славі протилежність
Усе це ігри на один сеанс
Люблю свободу
слава теж залежність
*
І сум
і жаль
і висновки повчальні
І слово непосильне для пера
Душа пройшла всі стадії печалі
Тепер уже сміятися пора
*
Десь там планети в просторі без меж
Яка сумна у безвісті ночівля!
А може ми їм світимося теж?
А може ми їм зіронька вечірня?
*
Ніч одягає на груди
свій старий медальйон
Місто спить як строфи Верхарна
Скільки років землі —
і мільярд
і мільйон
а яка вона й досі ще гарна!
*
І смог
і СНІД
і чорний дим Бхопала
В Червоній книзі сірі журавлі
Не бійтеся ліси
іще не все пропало
Останній вільний зубр
ще ходить по землі
*
І знов те ж саме
знову за своє
І дух людський знемігся
одкрилатів
Христос
не знаю
може де і є
Зате в очах рябіє од Пілатів
*
Гуманність добігає свої кроси
Задумалась на фініші століть
Тхорезний дід
котрий писав доноси —
такого теж за старість пожаліть?
*
Не боягузи
не дебіли
Але чому так душі сплять?
Тоді овації гриміли
Тепер овації гримлять
*
Ура!
Дозволено бути сміливими
Ох же ж і поговоримо
ох же й покричимо
Між іншим вовка уже підсмалили
Уроків історії не вчимо
*
Людей на світі смуток не трима
Розвію хмару над життям навислу
Іронія —
це блискавка ума
котра освітить всі глибини смислу
*
Режими хунти і Преторії
Минало все
лишалися народи
А грати що ж
це канва історії
Треба ж на чомусь вишити
обличчя свободи
*
Ви думали —
поет
ні за холодну воду