місіс елізабет крофорд
Й увесь час їй мало на п’яти не наступав Лонґстріт, той поганець, що мешкає біля скособоченої лавки.
роджер бевінс ііі
Зверніть увагу, джентльмени, на моє тонке розуміння суттєвих аспектів жіночого вбрання: всі ті застібки й защіпки, гаплички й ґудзички, ті вигадливі спідниці до кісточок… кажу вам, Скаддере, це ніби цибулину облущувати: розв’язуєш, розстібаєш, улещуєш, аж доки не доберешся врешті-решт — навряд чи швидким темпом — до самого осереддя драми, до самісінької, сказати б, перлини — тієї кущуватої лощинки…
сем лонґстріт-«мазунчик»
Доки ми йшли, він безперестанку давав рукам волю, мацав місіс Крофорд і лапав, але вона, на превелике щастя, цих огидних виявів уваги ніби й не помічала.
преподобний еверлі томас
Хлопець, пройнятий благоговійним страхом, не відставав ані на крок і лиш зиркав то туди, то сюди.
ганс воллмен
Ну а зарас я заспіваю вам пісню — пару куплетів, а чи й цілу, то вже як собі забажаєте, — пісню, яку часом співав кулись мій ненаглядний чоловік. Називав її висільною піснею Адама і Єви. Ту пісню співав він і на висіллі у моєї систри… Страх як полюбляв, знаєте, складати пісні, і їх співати, і…
Ой ні, далі я не піду.
Гарного дня вам, добродії.
місіс елізабет крофорд
Ми підійшли до краю незаселеної глухої місцини площею кількасот ярдів, яка закінчувалася моторошною на вигляд залізною огорожею.
ганс воллмен
Та згубна межа, перетинати яку ми не наважувалися.
роджер бевінс ііі
Як же ми її ненавиділи!
ганс воллмен
Міс Трейнор, та дівчина, лежала, як завжди: біля огорожі потрапила була у пастку, а тепер уже становила, по суті, її частину. Тієї миті вона прибрала вигляд такої собі страхітливої почорнілої печі.
роджер бевінс ііі
Мені мимохіть пригадалася вона першого дня після прибуття сюди: тоді вільно являлася нам у вигляді юної дівчини, яка знай кружляла і кружляла навколо у літній сукні, що без упину мінилася різними кольорами.
преподобний еверлі томас
Я окликнув її і попросив поговорити з хлопцем. Про загрози, які чаяться у цьому місці. Особливо для молодих.
ганс воллмен
Дівчина не озивалася. Лише прочинилися, а тоді знову зачинилися дверцята печі, якою вона була тієї миті, й ми мали змогу кинути оком на її жаске, розжарене до червоного нутро.
роджер бевінс ііі
Аж тут вона притьмом обернулася на зруйнований міст, на стерв’ятника, на великого пса, на страшезну відьму, яка жадібно пожирала шмат чорного пирога, на стернисте, спустошене повінню кукурудзяне поле, на розкриту парасолю, яку шарпав нечутний для нас вітер.
преподобний еверлі томас
Усі наші палкі благання були марні. Говорити дівчина не бажала.
ганс воллмен
Ми повернулися і зібралися йти.
роджер бевінс ііі
Щось у хлопцеві її зворушило. Парасоля перетворилася на качан кукурудзи, качан кукурудзи — на відьму, відьма — на дівчину.
ганс воллмен
Жестом вона підкликала його до себе.
роджер бевінс ііі
Хлопець сторожко підійшов, і вона заговорила, але так тихо, що розібрати слів ми не могли.
ганс воллмен
ХІІІ
Млодий містер Брістоль бажав мене, млодий містер Фелловз і містер Делвей бажали мене, у вечері вони сиділи на траві нав коло мене, і в очах їхніх горіло палке-препалке сердечне Бажання. Я ж сиділа у своїй сорочці барви спілого винограду у плетеному кріслі, у колі тих захоплених палких сердечних очей, часом навіть і до пізньої ночі, коли той чи той хлопець від кидався на спину і казав: о, які зірки, і я казала: о, так, зірки сьогодні пре гарні, а сама (визнаю) думала, як добре було б при лягти біля нього, інші ж хлопці, по бачивши, що я дивлюся на того, хто при ліг, і собі думали: добре було б при лягти біля мене.
Усе це було дуже
А тоді мати при силала по мене Енні.
Я за надто рано пішла. Від того товариства, від того
Бо ж була пере конана, що по переду ще безліч таких вечорів, і в решті решт вони під штовхнуть до вибору, і вибір буде зроблено, правильний вибір, і він стане Любов’ю, і Любов стане дитям — а більше нічого я й не прошу
Я так хотіла по тримати на руках дороге дитя.