Томе найдивніше тут те що пішов він уже дуже давно. Скільки я вже пишу а його ще нема. Де ж він Томе. Запропастився десь запропастився. Заблукав а може упав щось собі зламав лежить там і кличе на допомогу.
Щойно виходив надвір прислухався ні криків не чути.
Де він у цю хвилину Томе не маю поняття.
Може десь там під деревами приходить до тями після цих відвідин і хоча б має тепер змогу досхочу наплакатися на самоті?
Журнал сторожа за 1860—75 рр., цвинтар Оук-Гілл, запис Джека Мандерса вночі 25 лютого 1865 р. (цитується за домовленістю з Едвардом Сенсібелем).
XXIV
Переоцінити той цілющий вплив, що його справив на нашу спільноту цей візит, було б достоту важко.
ганс воллмен
Звідусіль виходили та виповзали, а подекуди вже й сором’язливо стояли, з недовірою і водночас із захватом заламуючи руки, ті, кого ми не бачили роками.
преподобний еверлі томас
Щобільше, на сцені якось стривожено дебютували особи, яких ми не бачили ще ніколи.
роджер бевінс ііі
Хто знав, що Іденстон — це крихітний чоловічок у зеленому вбранні і зсунутій набакир перуці? А Краввел — подібна на жирафу жінка в окулярах, з томиком легких віршиків її ж таки авторства в руках?
ганс воллмен
Лестощі, вияви поваги, посмішки, дзвінкий сміх, сердечні вітання — ось що було тоді на порядку денному.
роджер бевінс ііі
Чоловіки юрмилися під високим лютневим місяцем, схвально відгукувалися про побачений на інших одяг, а взагалі поводилися як звично: кóпали землю, жбурляли камінці й удавано обмінювалися стусанами. Жінки, закинувши назад голови, трималися за руки, називали одна одну «люба» і «дорогенька» й зупинялися під деревами, щоб звіряти навзаєм химерні таємниці, які впродовж усіх цих років усамітнення мусили тримали при собі.
преподобний еверлі томас
Люди просто були щасливі — ось як це можна окреслити; вони знову відкрили для себе поняття щастя.
ганс воллмен
Думка, сама лише думка про те, що хтось…
роджер бевінс ііі
Звідти, з тієї іншої місцини…
ганс воллмен
Що хтось з тієї іншої місцини зволить…
роджер бевінс ііі
Торкання — ось що, властиво, було незвично.
преподобний еверлі томас
У тому, що люди з тієї попередньої місцини сюди приходили, нічого незвичного якраз не було.
ганс воллмен
Ой, та вони частенько тут з’являлися.
преподобний еверлі томас
З усіма тими своїми сигарами, вінками, сльозами, жалобним крепом, важкими екіпажами, чорними кіньми, які били копитами у землю перед брамою.
роджер бевінс ііі
А ще зі своїми чутками, відчуттям незручності, перешіптуванням про речі, які взагалі жоднісіньким чином нас не стосуються.
преподобний еверлі томас
Зі своєю теплою плоттю, парою з рота, вологими очима, тісною спідньою білизною.
роджер бевінс ііі
Зі своїми жахливими лопатами, які вони кидали абияк під нашими деревами.
преподобний еверлі томас
Але торкатися… Мій Боже!
ганс воллмен
Не те щоб вони ніколи до нас не торкалися.
роджер бевінс ііі
Ну, гаразд, часом таки торкаються, згоден. Коли запаковують до хвороб-короба.
ганс воллмен
Одягають, як самі собі хочуть. Зашивають, підмальовують, якщо треба.
роджер бевінс ііі
Але коли ми вже такі, як їм хочеться, не торкаються до нас більше ніколи.
ганс воллмен
А Рейвенден?