ганс воллмен
Еллерс.
роджер бевінс ііі
Звісно ж, Еллерс! Від нудьги ми зійшлися докупи, ввійшли у ту парочку і, зосередившись на своїх бажаннях, спільними зусиллями зуміли викликати…
ганс воллмен
Насправді все було так:
Їх охопила раптова пристрасть, і вони сховалися за однією з тутешніх кам’яниць.
роджер бевінс ііі
Щоб учинити те, до чого означена пристрасть спонукала.
ганс воллмен
А ми собі спостерігали.
роджер бевінс ііі
І тепер мене мучить сумління. Підглядати негарно.
ганс воллмен
Ну, милий друже, того дня жодних докорів сумління у вас не було. Ваш член розбух тоді до небаченого розміру. Зрештою, він і так не маленький…
роджер бевінс ііі
Наскільки пригадую, ви теж погляду не відвертали. І щось я не бачив жодних ознак відрази на жодному з цілої купи ваших…
ганс воллмен
Ясна річ, споглядати таку пристрасть — це надихає.
Обійми були просто несамовиті.
роджер бевінс ііі
Еге ж.
І стогнали від насолоди вони так, що аж птахів на деревах розполохали.
ганс воллмен
А потім відновили свої зобов’язання та й пішли собі — тримаючись за руки, у мирі й злагоді, як і личить зарученим.
роджер бевінс ііі
І все це завдяки нам.
ганс воллмен
Та ну, дайте спокій. Вони були молоді, пристрасні, віч-на-віч в усамітненому місці чудового весняного вечора. Навряд чи їм потрібна була допомога від…
роджер бевінс ііі
Друже, ми ж тут.
Уже тут.
Усередині.
Потяг на шаленій швидкості мчить до стіни. У вас під рукою — якийсь важіль, але що він робить, вам не відомо. Невже ви за нього не потягнете? Тоді катастрофа просто неминуча.
Втрачати нам нíчого.
То чому ж бодай не спробувати?
ганс воллмен
LIII
Там-таки, всередині у нашому добродії, містер Бевінс узяв мене за руку.
ганс воллмен
І ми заходилися…
роджер бевінс ііі
Добродія переконувати.
ганс воллмен
Пробувати його переконати.
роджер бевінс ііі
Ми обидва почали водночас думати про ту білу кам’яницю.
ганс воллмен
Про хлопця.
роджер бевінс ііі
Уявляли собі його обличчя, волосся, голос.
ганс воллмен
Його сірий костюм.
роджер бевінс ііі
Підігнуті ноги.
ганс воллмен
Зношені черевики.
роджер бевінс ііі
Вставай і повертайся назад, в один, так би мовити, голос думали ми. Твоєму синові потрібна твоя порада.
ганс воллмен
Йому загрожує серйозна небезпека.
роджер бевінс ііі
Для дітей баритися тут — значить наражатися на вічне прокляття.
ганс воллмен
Через своє завзяття і стійкість — у попередній місцині ці риси вважали б за безумовну чесноту — він опинився під загрозою, адже тут панує закон природи, жорсткий та деспотичний, і опиратися йому марно, йому можна тільки беззастережно коритися.
роджер бевінс ііі
Тож просимо вас: уставайте…
ганс воллмен
…і повертайтеся з нами рятувати свого сина.
роджер бевінс ііі
Та схоже, усе це було марно.
ганс воллмен
Наш добродій просто сидів собі та й годі, погладжував траву, а в голові у нього було зовсім порожньо.
роджер бевінс ііі
Здається, нам варто було діяти якось безпосередніше.
ганс воллмен
І ми за взаємною згодою викликали з глибин пам’яті певний спільний спогад про міс Трейнор.
роджер бевінс ііі
Минулого Різдва, навідавшись до дівчини з нагоди свята, ми з’ясували, що у зв’язку з особливою напругою, яка притаманна тим благодатним святковим дням, вона вже пройшла стадії, коли оберталася на зруйнований міст, на стерв’ятника, на великого пса, на страшезну відьму, яка жадібно пожирала шмат чорного пирога, на стернисте, спустошене повінню кукурудзяне поле, на розкриту парасолю, яку шарпав нечутний для нас вітер, і пішла далі…
ганс воллмен