лоренс т. декруа
І спалили!
Усі неопубліковані томи моїх блискучих наукових праць просто взяли і спалили.
професор едмунд блумер
Ну-ну, та годі вже вам. Знаєте, що сталося з моєю фабрикою маринадів, якщо вже про це мова? Так от, вона ще стоїть. Бодай цим я таки пишаюся. Хоч маринадів там уже не роблять. Тепер у тому приміщенні якийсь суднобудівний завод чи щось подібне. А від назви «Маринади Декруа» не…
лоренс т. декруа
Яка несправедливість! Уся моя праця, яка мала стати справжнім проривом, пішла з димом…
професор едмунд блумер
Знаєте, якщо вже зайшло про мою фабрику, то я теж відчуваю щось подібне. Це ж було так важливо, у той час. Зранку звучав свисток, і з довколишніх домів висипало сім сотень моїх відданих…
лоренс т. декруа
Дякую за те, що погоджуєтесь… це ж несправедливість яка! На таке проникливе розрізнення мало хто здатен. І на таке інтуїтивне співчуття. Я про свою працю. Гадаю, ви зуміли розпізнати в мені ту велику людину, якою я був. Ех, якби ж то ми зустрілися в ті часи! Якби ж то ви були в мої дні редактором одного з провідних наукових журналів! Ви б неодмінно опублікували мої праці. І належно б їх оцінили, це точно. У будь-якому разі, щиро дякую вам за те, що визнаєте мене найбільш передовим мислителем мого часу. Ось тепер, отримавши нарешті визнання як найкраща голова свого покоління, я відчуваю навіть певну сатисфакцію.
професор едмунд блумер
Послухайте, а хоч якийсь із моїх маринадів ви коли-небудь куштували? Якщо на початку століття у Вашингтоні чи десь поблизу перед вами на столі стояли мариновані овочі, то є доволі високі шанси, що то було «Гостреньке від Декруа».
лоренс т. декруа
Наскільки пригадую, на слоїках були червоно-жовті етикетки. А з кожної етикетки дивилася росомаха у жилеті, чи не так?
професор едмунд блумер
Саме так! То були мої маринади! І що, як вам смакувало?
лоренс т. декруа
Дуже добре.
професор едмунд блумер
Як же приємно чути, що мої маринади були просто досконалі! Дуже вам дякую. І за те, що вважаєте їх найкращими з-поміж усіх маринадів, які виготовляли в той час у нашій країні, також щира вам подяка.
лоренс т. декруа
Вони були як мої праці: на той час — найкращі у цілому світі. Чи не так? Ми ж можемо щодо цього погодитися?
професор едмунд блумер
Думаю, можемо.
Думаю, вже й погодилися.
І не раз.
лоренс т. декруа
Сподіваюсь, незабаром ви знову нагадаєте мені про те, якої високої ви думки про мою працю. Знаєте, мене це ваше захоплення моєю особою направду зворушує. І, знаєте, скоро я, цілком можливо, знову згадаю мимохідь, які чудові були ваші маринади: бачу, це приносить вам неабияку приємність. Що ж, радо зроблю це ще раз. З огляду на вашу відданість та захоплення мною, ви цього варті.
професор едмунд блумер
А дивно ж, правда? Ціле життя присвятити певній справі, нехтувати всілякими іншими життєвими аспектами — й усе це тільки для того, щоб урешті-решт побачити, як від тієї справи залишився повний пшик, а плоди твоїх трудів відійшли у забуття?
лоренс т. декруа
На щастя, нас це не стосується.
Як ми допіру (вкотре вже) самі собі нагадали, наші вельми значні досягнення живуть ще й досі!
професор едмунд блумер
Тієї миті двері атакували Берони, які заходилися пропихатися між двома співрозмовниками і ненадовго їх роз’єднали.
ганс воллмен
Ой!
професор едмунд блумер
А це боляче!
лоренс т. декруа
І роз’єднуватися, і потім з’єднуватися!
професор едмунд блумер
Сер!
Отче!
едді берон
Ми не закінчили.
бетсі берон
Ви нас відігнали.
Ну, тоді, перше.
едді берон
Отже…
бетсі берон
Як я вже казав, та ну їх до с***! Ті невдячні г*** вилупки не мають жодного права звинувачувати нас у якихось своїх с*** проблемах, доки самі не влізуть хоч би на якусь годинку у нашу трикляту шкуру, а ніхто з тих малих й*** не був у нашій г*** шкурі навіть довбаної хвилини.
едді берон
Може, ми забагато гулянок влаштовували. Може, тому вони до нас ніколи не приходять.