едді берон
З-за спини мулатки вийшла і стала збоку опасиста негритянка; була вже в літах і в тій попередній місцині славилася, безперечно, своєю дебелою поставою та веселою вдачею — принаймні таке враження справляла зовні. Тут, одначе, від її веселощів не зосталося й знаку, вона була сердита й лише похмуро зиркала з-під лоба, а стерті до мозолів ноги залишали позаду кривавий слід; коли ж вона заспокійливим рухом поклала руки на стегна мулатці, яка й далі тільки щось бубоніла й уся трусилася, на білій сорочці в тих місцях теж залишилися криваві відбитки, бо й руки у неї так само були стерті до крові.
преподобний еверлі томас
————————————
літці райт
Те, що з нею робили, робив багато хто багато разів. Тому, що з нею робили, часом годі було опиратися, і вона не опиралася, а часом таки опиралася, і закінчувалося це нерідко тим, що її відсилали у якесь значно гірше місце, іноді ж цей опір просто долали силоміць (били кулаком, коліном, дошкою і т. д.). Те, що з нею робили, знай робили й робили. Або робили тільки раз. Те, що з нею робили, іноді взагалі ніяк на неї не впливало, а іноді впливало дуже сильно, доводило її до нервових зривів, до сповнених ненавистю слів, до спроб кинутися вниз із мосту через Седар-Крік, і довело врешті-решт до цієї впертої мовчанки. Те, що з нею робили, робили чоловіки великі і чоловіки дрібні, чоловіки-начальники, чоловіки, які випадково проходили повз поле, де вона працювала, молоді синки чоловіків-начальників або чоловіків, які випадково проходили мимо, трійко чоловіків напідпитку, які вийшли з дому і вже збиралися йти геть, аж раптом побачили її, коли вона рубала дрова. Те, що з нею робили, робили регулярно, немов за розкладом, що скидався на якісь моторошні відвідини церкви щонеділі зранку; робили, коли доведеться; не робили ніколи, жодного разу, але постійно грозилися, що таки зроблять, і ця загроза знай висіла над головою, темна й цілком здійсненна. А робили з нею ось що: трахали у звичайній місіонерській позі, трахали анально (а бідолашка ж до того ніколи про таке й не чула), коїли всілякі дрібні збочення (під грубі слівця, що так і сипалися з уст рахітичних селюків, яким ніколи й на думку не спадало, що подібним чином можна повестися і з жінкою своєї раси) і трималися так, наче крім нього, чоловіка, який це робив, там нікого більше й не було, а вона — то лише така собі воскова фігура, тепла й мовчазна. Робили з нею, що кому хотілося, і навіть якщо у когось виникало якесь бодай і слабеньке бажання щось із нею зробити, що ж, жодних перепон не існувало, це можна було зробити — і це знай робили, і робили, і робили, і…
місіс френсіс годж
До нас бігцем наближався лейтенант Стоун («Назад, КІПТІ, ану назад!» репетував він) на чолі ватаги кремезних білих чоловіків (були серед них і Пті, і Дейлі, і Бернс), які без зайвих церемоній відтіснили чорних прохачів від білої кам’яниці, штурхаючи їх гілляками, що пообламувалися з дерев під час учорашнього буревію; ті гілляки вони тримали горизонтально на висоті грудей.
роджер бевінс ііі
З чорного гурту почулися обурені крики.
ганс воллмен
Ага, сказав містер Гейвенс, то тут так само, як там?
місіс френсіс годж
Ну навіщо ж так, к***, грубо?
едді берон
Ми їх знаємо, вони нормальні!
бетсі берон
З побагровілими й перекошеними від гніву широкими обличчями Пті, Бернс і Дейлі загрозливо посунули на Беронів, і та парочка тут-таки боязко відступила у натовп.
ганс воллмен
За сигналом лейтенанта Стоуна патруль рушив уперед, притискаючи чорний гурт до моторошної залізної огорожі.
преподобний еверлі томас
(Втім, у темношкірих та огорожа аж такого страху чомусь не викликала.
Згубно вона діяла лише на тих, хто мешкав у її межах.)
ганс воллмен
Відтак ситуація зайшла у глухий кут: лейтенантові Стоуну та його патрульним паморочилося в голові, тож вони не могли підійти ближче, щоб перекинути темношкірих через огорожу, а тим урешті-решт увірвався терпець і вони не хотіли покірливо зносити подібні знущання й надалі, тому продовжували утримувати позицію по цей бік.
преподобний еверлі томас
Тим часом у вільний тепер простір перед білою кам’яницею ринули, скориставшись нагодою, десятки інших (білих) прохачів, і всі нараз горланили у двері свої історії; вирізнити у цьому розпачливому ревищі чийсь окремий голос було вже неможливо.