Треба зачекати сказав я
віллі лінкольн
Х
Я глипнув на містера Бевінса.
ганс воллмен
Така молодь баритися тут не повинна.
роджер бевінс ііі
Маттісон, у віці дев’яти років? Барився менш ніж пів години. А тоді просто розчинився з таким звуком, ніби тихенько пукнуло. Дваєр, 6 років і 5 міс.? Коли привезли хвороб-короб, його взагалі всередині не виявилося. Вочевидь, пішов під час переїзду. Салліван, немовля, забарився на якихось дванадцять-тринадцять хвилин — така повзуча, вересклива куля роздратованого світла. Руссо, світло очей матері, що покинуло нас на шостому році життя? Барилася хвилин чотири, не більше. Понишпорила за кількома каменями. «Я шукаю свою абетку».
ганс воллмен
Бідолашне маля.
преподобний еверлі томас
Близнюки Еванси залишили цей паділ печалі разом у віці 15 років і 8 місяців, барилися дев’ять хвилин, а тоді відійшли однієї і тієї самісінької миті (як уже близнюки, то до останку). Персіваль Страут, віком 17 років, забарився на сорок хвилин. Саллі Берджес, 12 років, дорогá кожному, барилася сімнадцять хвилин.
ганс воллмен
Белінда Френч, крихітка. Пам’ятаєте її?
роджер бевінс ііі
З хлібину завбільшки, просто лежала он там, випромінювала тьмяне біле світло і пронизливо голосила.
преподобний еверлі томас
Цілісіньких п’ятдесят сім хвилин.
ганс воллмен
Ще довгенько по тому, як відійшла її мати, Аманда Френч, втратила життя, даруючи його чудовій, а проте нещасливій дитині.
роджер бевінс ііі
Вони лежали разом, в одному хвороб-коробі.
ганс воллмен
Надзвичайно зворушливе видовище.
преподобний еверлі томас
Проте з часом пішла і вона.
роджер бевінс ііі
Як і має чинити молодь.
преподобний еверлі томас
Як, цілком природно, чинить переважна більшість.
роджер бевінс ііі
Або й так.
преподобний еверлі томас
Тож уявіть собі наше здивування, коли, проходячи десь за годину чи й більше мимо, ми побачили, що те хлоп’я далі сидить на даху й вичікувально роззирається навколо, немовби сподіваючись, що ось-ось по нього над’їде якийсь екіпаж.
ганс воллмен
Вибачте, що про це згадую… але ви ж помітили сморід дикої цибулі, яким відгонить молодь, коли тут бариться? Був уже досить густий.
роджер бевінс ііі
Треба було щось робити.
преподобний еверлі томас
ХІ
Ходімо з нами, хлопче, сказав пан Вівця-Галушка. Ми хотіли б тебе з кимось познайомити.
Можеш іти? — запитав багатоокий.
З’ясувалося, так
Міг іти Міг ковзати Міг навіть іти… е-е… посковзом
Невелика прогулянка посковзом — якраз те, що треба Всередині в тій хатині, у якомусь коробі в нас під ногами, лежало щось паскудне
Паскудне-паскудне
І знаєте що?
Воно мало морду, як у черв’яка
Черв’яка, їй‑бо! Черв’яка з хлопця завбільшки У моєму костюмі
Жахіття.
віллі лінкольн
Хлопець зробив такий рух, немов збирався схопити мене за руку, але потім наче передумав: не хотів, видно, щоб я мав його за дитину.
ганс воллмен
І ми рушили у напрямку на схід.
роджер бевінс ііі
ХІІ
Вітаю вас, любі добродії! Я могла б, якщо бажаєте, назвати вам деякі дикі квіти з наших пралісів.
місіс елізабет крофорд
За нами ув’язалася місіс Крофорд, демонструючи у звичній для себе манері всі можливі знаки щонайглибшого пошанування: вона кланялася, всміхалася, шаркала ніжкою й аж начебто тремтіла.
роджер бевінс ііі
Росте в нас там дико, преміром, турецька гвоздика, і рожові чиревички королеви, і всякі-різьні дикі рожі. Є й шовчина, яку ще ваточником прозивають, є й жимолость дика, сиріч козолист, не кажучи вже про сині півники, і жовті кугутики, і ще тьму-тьменну всілякого квіття, каждого назвиська якого мені цеї хвилі й не прегадати.