Спочатку вона жахалася власної зіпсутості, а потім потроху перемогло марнославство, і вона навіть почала пишатися собою. Але і ці неоднозначні почуття недовго були такими бурхливими. Інтуїтивно вона весь час відчувала потребу захистити себе від цього чоловіка, і насамперед від усього нового в ньому, від того, що так вабило її на початку, викликало цікавість. Екстравагантна манера вбиратися, циганський спосіб існування, нестабільність доходів, через яку він всякчас кидався в крайнощі, переходячи від марнотратства до злиднів, – усе це викликало опір її міщанського характеру. Як і більшість жінок, вона хотіла, щоби її митець мав дуже романтичний вигляд здалеку, але зблизька відповідав усім світським умовностям: дикий звір, але за міцними ґратами звичайності. Пристрасть, яка так захоплювала її в його музиці, непокоїла у близькому тілесному спілкуванні, а якщо зовсім відверто, то його раптові і владні обійми їй не подобалися: вона все порівнювала їхню егоїстичну манеру з ніжністю і повагою, які завжди виявляв у інтимні моменти її чоловік протягом усіх прожитих разом років. Але після першої подружньої зради вона приходила до коханця знову і знову, не відчуваючи ні особливого щастя, ні розчарування, лише через якесь дивне відчуття обов’язку і з млявого призвичаєння. Вона належала до тих жінок, що їх не так уже й рідко можна зустріти і серед легковажних чи навіть утриманок, чия внутрішня міщанська порядність настільки сильна, що вони привносять певну впорядкованість навіть у подружню зраду, одомашнюють будь-яку романтичну пригоду і намагаються найсильніше і найбільш незвичайне почуття накрити маскою буденності. Уже через кілька тижнів вона знайшла у своєму житті місце для цього юнака, акуратно виділила для нього, як і для своїх свекра й свекрухи, визначений день раз на тиждень. Ці стосунки не змусили її нічим жертвувати, навпаки, вона тільки додала дещо до свого звичного розпорядку. Коханець не змінив механізму її зручного існування – він просто поповнив його розмірене щастя, як третя дитина або автомобіль, і пригода вже незабаром стала такою ж банальністю, як і дозволені насолоди.
Перший же випадок, коли їй довелося заплатити за пригоду, відчути небезпеку, примусив її відразу дріб’язково замислитися над тим, чи варта приємність аж таких жертв. Вона була розпещена долею, сімейним щастям, достатком і перетворилась на особу, майже цілком позбавлену бажань, тож найменша незручність відразу ж видалася їй нездоланною перешкодою. Вона не збиралася поступатися навіть найменшою часткою свого душевного спокою та безтурботності і була готова без зайвих роздумів пожертвувати пригодою задля зручності.
У відповідь на своє послання вона отримала наляканого, нервового і хаотично написаного листа із безпорадними благаннями, скаргами й оскарженнями, і лист знову пробудив у ній невпевненість, чи варто було так відразу відмовлятися від цих стосунків, адже така неприхована пристрасть тішила її амбітність і розчулювала своїм самовідданим розпачем. Коханець наполегливо благав хоча б про коротеньку зустріч, під час якої він міг би довідатися про свою провину, якщо раптом йому довелося мимоволі чимось образити її. І їй сподобалася ця нова гра, ця можливість ображеним мовчанням і непоясненим розривом зробити себе в його очах ще бажанішою і недосяжнішою. Їй подобалася можливість перебувати в оточенні пристрасті, але самій зберігати спокій, як це водиться між усіма внутрішньо холодними і байдужими людьми. Тож вона призначила йому зустріч у кондитерській, де, як їй раптом пригадалося, вона ще юною дівчиною вже була колись на побаченні з одним актором. Тепер їй здавалися неймовірно дитячими і його тодішнє обожнювання, і її власна безтурботність. Вона осміхнулася на думку про те, як дивно, що тепер у її житті знову з’являється романтика, якої вона була позбавлена протягом усіх років шлюбу. І вона вже майже раділа вчорашній неприємній зустрічі, яка дала їй справді сильні відчуття, що від них досі тремтіли її нерви, хоча вона, звичайно, досить швидко заспокоювала їх.
Цього разу вона вбралася у темну сукню, яка нічим не виділялася б у натовпі, та інший капелюшок, щоб на випадок нової зустрічі із переслідувачкою бути менш упізнаваною. Її рука потяглася до полиці, де лежала дуже густа вуаль, яка приховувала риси обличчя, але раптовий напад упертості примусив відкласти вуаль убік. Чому це вона, шанована жінка, має боятися вийти на вулицю через якусь незнайомку? І от страх перед небезпекою уже перетворився на незвичне, небезпечне і спокусливе лоскотання нервів, на готовність до поєдинку, яка примушує отримувати задоволення від доторку до холодного леза шаблі чи зазирання в чорне дуло револьвера, де зачаїлася спресована смерть. Це нервове тремтіння, передчуття пригоди вносили у її спокійне життя щось досі незнане, близькість пригоди приваблювала, розпалювала азарт до гри, а новизна відчуття незвично напружувала нерви, і здавалося, ніби по всьому тілу пробігають електричні розряди.