— Як? — вихопилося в Оксани. — Кому треба було напередодні нашого весілля причаровувати Максима. — Хіба що тобі, — злісно кинула вона в бік Насті.
— Мені не треба було ворожіння. Він мене й так любив, — різко відповіла та.
Оксана опустила голову, бо не мала що заперечити.
— Зрештою, ви його не любили, — додав Левинський, звертаючись до Оксани. — Ви любили Івася Матвіїшина. Любили настільки, що, вибачайте, мушу це сказати, завагітніли від нього.
Оксана затулила обличчя руками. Старі Ведмеді поблідли, але не обурювались. Дочка їхня сказала неправду Белею, батьки чудово знали про її вагітність.
— Спершу ви пішли до Грицька-фельдшера, який промишляє підпільними абортами, але, обстеживши вас, він відмовився. Він побоявся робити вам аборт і відправив до міста, в державну клініку. Однак ви не могли туди піти, ще й на передодні весілля. Про це дізналася Настя: або випадково підслухала, коли була в нареченого, або той сам їй розповів. Як було?
Грицько знітивсь, а потім зізнався:
— Та якраз по тому прийшла Настя. Вона й так вовком дихала на Оксану, а коли побачила її в мене на подвір’ї, то думав, що мені очі вибере. От і довелося сказати, чому приходила.
— Я приблизно так і думав, — підсумував Левинський. — Тоді Оксана вирішила про все розповісти Івасеві. Саме цю розмову чув уночі Дмитро, коли крав ключа від моєї комори з Миколиного кабінету у відділку поліції. Оксана просила, щоб Матвіїшин щось порадив, навіть думала втекти з ним. Однак Івась, розуміючи, що не має коштів, аби утримувати жінку з дитиною, намовив Оксану таки вийти за Максима.
Тоді Оксана сказала, що піде до Параски, аби та дала їй щось для викидня. Покійна, як ми знаємо від самої Оксани, їй відмовила. У неї не залишалося іншого виходу, як одружитися з Максимом і таким чином приховати небажану вагітність. Отже, причин убивати нареченого вона точно не мала.
А тепер іще раз на хвильку повернімося до вас, пані Анно, — відповів Левинський. — Замолоду вам було нелегко через бідність. Одруження з Василем Дідухом не поліпшило справ, бо його розлючені батьки відмовилися допомагати молодятам фінансово. До того ж і шлюб той тривав недовго. Через неповних десять років Василь помирає. Ви залишаєтеся одна, сам на сам із життєвими труднощами й малолітньою донькою на руках. І вже не вірите в повторне щасливе одруження. Єдина надія — на дочку. Вона мусить привести в дім заможного чоловіка. Отож, коли в Настю закохується бідний учитель хімії, а вона — в нього, ви впадаєте в таку лють, що виганяєте бідолаху з хати на самісіньке Різдво. Минає трохи часу, Максим Терчук їде до Італії і повертається звідти дуже багатою людиною. Незважаючи на те, що він заручився з Оксаною, ви бачите, що він і далі любить Настю, і збираєтеся цим скористатися. Ви намовляєте доньку відновити стосунки з Максимом. Але той не може покинути Оксану. Він пов’язаний словом і грошима з її батьком. Усе йде до одруження. Ви гарячково шукаєте вихід із цієї ситуації. Намовляєте доньку, що потім вона зможе втекти звідси з Терчуком. Проте Настя боїться залишитися в дівках і приймає пропозицію закоханого в неї Грицька. Але вона, хоч і збиралась одружитися з Грицем, не переставала зустрічатися з Максимом.
Я також бачив одну з їхніх здибанок на цвинтарі. Частину розмови пропустив, але тепер уже знаю, про що могло йтися. Максим заспокоював Настю, що все буде добре, що їхній план вдасться. Однак що це був за план? Припускаю, вона розповіла йому про вагітність нареченої. Я не знаю, хто з вас трьох придумав план шантажу, але Максим сказав Ведмедю-батькові, що знає про вагітність Оксани, а також що не одружиться. Це був шантаж чистої води. Чого він хотів од вас, пане Мирославе?
— Хотів, щоб я переписав на нього половину всього свого майна ще до одруження, — поволі відповів старий Ведмідь.
— Миросю, що ти кажеш?! Це правда?! — спиталась украй здивована дружина.
— Так, Надійко, правда. Інакше він відмовлявся від шлюбу. А ми вже й гостей напросили. Я мусив ризикувати.
— Боже ж ти мій! — прошепотіла ледь чутно вона.
— Далі все просто, майже просто, — уточнив Левинський. — Вони вирішили, що позбудуться Оксани відразу після того, як її батько відпише Максимові половину майна. Настя, яка насправді ніколи не рвала стосунки з матір’ю, розповіла їй про все. І попросила допомоги. Ні, не вбити Оксану, а лише дістати отруту. Тоді Анна пішла до Параски й разом із приворотним зіллям замовила «ліки від серця». Саме ті ліки, передозування яких дуже небезпечне. Про це стара й повідомила її. Потім приворотне зілля вона залишила собі, а отруту віддала Насті. Коли зранку в четвер Максим повідомив Настю, що вже всі папери підписані, вони вирішили негайно діяти. Ще перед весіллям він попросив Оксану взяти Настю за дружку, аби в тієї було більше можливостей підлити їй отруту. В день так званого зачинання весілля Настя приносить подарунок молодим — набір чудових італійських фужерів із картинками з життя мишей. Такі самі — в її матері, Анни. Тільки в Анни зображені сцени із сімейного життя мишей, а на тих, що їх Настя подарувала молодим, — з мишачого весілля. На одному фужері — молодий, на другому — молода. Як на те прийшов Івась із шампанським, миритися з Максимом. Оксана розпаковує фужери, розливають шампанське. Яка нагода підлити молодій отруту! Та біда була в тім, що Максим помилково бере фужер Оксани й випиває речовину, яка насправді виявилася приворотним зіллям. Звідси й пояснення, звідки на фужері Оксанині відбитки пальців. Поруч із Максимом валявся фужер із зображенням мишки-молодої, натомість у руках переляканої Оксани був фужер із мишкою-молодим.