Половина досі здорових дорослих людей умирає, одержавши дозу в 300 р. Якщо доза радіації становить 150 р, то й тоді 15 відсотків дорослих помирає. В людей, які одержали 650 р і більше, настає латентний, швидко прогресуючий процес умирання. Їхні життєво важливі функції протягом перших двох годин після опромінення більш або менш послаблені, багато з них, зрештою, поправляються й на кілька днів ніби одужують. Люди, які одержали такі дози радіації (солдати в броньованих транспортних засобах), безперечно, можуть іще певний час бути боєздатними, хоча дні їхні вже лічені. Проте діти зазнають шкоди при набагато меншій дозі радіації, страшно мучаться й помирають. При опроміненні в ЗО р виникає небезпека ушкодження або вбивства дитини в материнській утробі.
Іонізуюча радіація змінює структуру й властивості хімічних сполук у соматичних клітинах. «Субатомарні снаряди» віддають свою енергію атомним ядрам водню, прихованого у соматичних клітинах, і руйнують субстанцію клітини. Клітинна рідина змінює свою консистенцію, а проникність клітинної мембрани збільшується. При цьому пошкоджуються також клітини центральної нервової системи, що гальмує нормальне відновлення клітин».
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
1
Я не знав, що про все це думати. Могло бути — це ще не означає, що справді було. Я ще жив і сподівався, але, можливо, був уже приречений, і для мене теж визначено місце на санках, які безцільно кружляли засніженим полем. Сивий жеребець боявся прірв у горах, боявся й своїх мертвих пасажирів. Пильно розглянувши сліди в снігу, я пересвідчився, що кінь із санками кілька разів оббіг довкола готелю й лиш тоді зупинився біля дверей. Щоб не дивитися на них, я заплющив очі.
Колись тут скрізь вирувало життя, ніхто нічого не боявся, про небезпеку люди задумалися надто пізно. Навіть слова Ксенії «надто пізно» спізнилися на кілька годин, днів чи тижнів. Треба було сказати й зробити ще так багато, але ніхто нічого не робив. Життя вимагало свого, у першу чергу ми мусили подбати про найнеобхідніше ще тут, у цих чотирьох стінах. Ксенія викликала в мене палку любов, хоча я кохав іншу. Близькість цієї жінки мене бентежила, але незвіданої далини та прірв я сахався, як той кінь за вікном. Бути запряженим конем, авжеж, з цим я вже б змирився, але не для того, щоб возити трупи… Зараз я був наче паралізований, ба навіть не міг крикнути, щоб нагнати звідси сивого жеребця з його жахливими подорожніми.
Зціпивши зуби, я зносив поразки й, нічого не слухаючи, з розгону наштовхувався на те, що здавалось незмінним. Переконати мене в тому, що не варто знову розганятися й починати все заново, було неможливо. Сповнений надій, з болем у душі чи обуренням, я занотовував усе, що бачив у світі, порядок чи безлад, занотовував таким, яким заставав. У В’єтнамі, на Кубі, в Кельні і на горах Караванкен, на березі Чорного моря, на Нілі і Брахмапутрі, в сонячній бухті Сан-Франциско й у сірому кам’яному Нью-Йорку я зустрічався з чоловіками й жінками, тихими або відчайдушними хлопцями й старими людьми, які переважно хотіли одного й того самого: жити без убивств, без бомб, голоду й гноблення. Кожен з них був мені близьким, якщо він більше, ніж усьому іншому, довіряв добрій силі розуму: нашій силі.
Ні санки, ні кінь, ані закляклі, обернені до мене спиною постаті не підказували, звідкіля вони взялись. Можливо, то були люди, яких я знав, які втекли з містечка по той бік гір, де влітку й узимку я почував себе майже вдома. Деякі тамтешні люди ще зберігали речі й спогади з часів Гете, Шіллера та їхніх жінок, коханих і друзів. Один дядько розповів мені про свого прапрадіда, який, везучи в кареті пана міністра Гете до рудника, ледь не відправив його з обриву на той світ.
А можливо, що ті пасажири на санках приїхали з-за кордону, втекли, як Аншюц. Ева переповідала мені розповідь Аншюца про вантажну машину з ракетами, яка зіткнулася з автоцистерною, загорілась і наїхала на будинок. Ева запевняла, хоч я спочатку не вірив, нібито Аншюц чув по радіо передачу, в якій закликали всіх мешканців цієї місцевості евакуюватися. А тоді, він уже сидів у поїзді по цей бік кордону, стався вибух і надзвичайно яскравий спалах.