Тут дозволю собi до купи навести слова вищезгаданої модної пiсеньки,
або, принаймнi, те з неї, що менi запам'яталось - я здається нiколи не знав
її по-справжньому. Так от:
О Кармен, Карменситонько, згадай-но там
Таратам - таратунне струмлiння фонтана,
I гiтари, i бари, i фари, тратам,
I твої усi зради, гiтано!
I там мiсто в огнях, де з тобою ходив,
I останню ту чвару тарам - таратая,
I ту кулю, котрою тебе я убив,
Кольт, який - таратори - тримаю...
(Вихопив, певно, невеликий кольт i всадив кулю кралi в лоб.)
2
14.
Я поснiдав у мiстi - давно не був таким голодним. Коли вернувся, дiм
був ще безлолiтним. Я провiв день у мрiях, у задумах, у блаженному
засвоюваннi мого ранкового переживання.
Я пишався собою: я викрав мед оргазму, не розбестивши недолiтньої.
Жодної шкоди по всьому. Фокусник налив молока, патоки, пiнистого шампану в
нову бiлу торбинку молодої панночки - раз, два, три й торбинка зосталась
неушкодженою. Так, з великою майстернiстю я узнiс свою гидку, жагучу мрiю; i
все ж Лолiта збереглась - i я зберiгся. Тамта iстота, якою я так шалено
всолодився, була не нею, а моїм створiнням, iншою, в'явленою Лолiтою -
можливо, реальнiшою, нiж справжня; перекриваючою й вбираючою її; пливучою
мiж мною i нею; позбавлений волi та притомностi - й навiть всякого власного
життя.
Дiвчисько нiчого не вчуяло. Я нiчого не вдiяв їй. I нiщо не могло
зашкодити менi повторити дiю, котра зачепила її так само мало, як начебто
вона була фотографiчним зображенням, яке мерехтить на екранi, а я - сумирним
горбаком, мастурбуючим у пiтьмах. День поволi спливав, мовчазний i
достиглий, та високi, набряклi соком дерева, здавалось, також були
втаємниченi.
Бажання знову притертись до неї починало ще сильнiше, нiж ранiше,
краяти мене. "Нехай вона скоро верне" - молився я про себе, звертаючись до
земного Бога - "i нехай, поки мамця на кухнi, повториться сцена тахти - будь
ласка! - я так мерзенно її жадаю!"
Нi, "мерзенно" не те слово. Радiсть, яку збуджувало в менi передчуття
повторних утiх, була не мерзенною, а жалюгiдною. Жалюгiдною - адже попри
невгамовний жар чуттєвого поклику, я мав намiр, з найвiдвертiшим шалом i
передбачливiстю, вiдгородити чистоту цiєї дванадцятирiчної дитини.
А тепер помилуйтеся нагородою, яку я отримав за страждання. Лолiта не
вернулась з матiр'ю - пiшла з Чатфiльдами в кiно. Стiл до обiду був
настеленим на двох, з особливою вишуканiстю: горiли настiльнi свiчки
(скажiть будь ласка). В оцiй манiрнiй аурi, Гейзиха легенько торкала срiбло
з обох бокiв тарiлки, нiби торкаючись клавiш, i всмiхалась до порожньої
своєї тарiлки (дотримувала дiєту), й запитувала, чи подобається менi салат
(зроблений за рецептом, вичитаним з дамського журналу). Хотiла також знати,
чи до смаку менi холодна яловичина. Мовляла також, що день провела аж як
приємно. Прекрасна людина - ця мiстрiс Чатфiльд. Фiлiда (дочка) їде завтра в
лiтнiй табiр для дiвчат. На три якихось тижнi. Вирiшено Лолiту вiдправити
туди ж у найближчий четвер. Замiсть того, щоб чекати до липня, як було
намiчено спочатку. Перебуватиме там довше Фiлiди. До самого початку шкiльних
занять. Гарненька перспектива, бiдне моє серце!
Ах, як це мене приголомшило! Адже це значило, що мою ласочку вiднiмають
у мене саме тодi, коли я потай зробив її своєю. Щоб пояснити похмурий
настрiй, яким я пойнявся, менi довелось послатись на той самий зубний бiль,
який я симулював уранцi. Зуб, певно, був корiнний, величезний, з наривом
завбiльшки компотної вишнi.
"В нас тут у мiстi", сказала Гейзиха, "є пречудовий дантист. Вiн власне
наш сусiд, доктор Куїльтi, кревний вiдомого драматурга. Ви гадаєте,
минеться? Та як собi зичите. Восени їй буде посаджено на переднi зуби
"чiпку", як мовляла моя мати. Можливо, це приборкає нашу Лолiтоньку. Боюсь,
вона вам страшенно заважала всi цi днi. Та я передбачую два-три доволi
буряних деньки, до того як вона поїде. Вона спершу рiшуче вiдмовилась їхати,
та, правду казати, я залишила її в Чатфiльдiв, через те, що не наважуюсь з
нею бути вiч-на-вiч, поки вона в такому настрої. Кiно, можливо, її
заспокоїть. Фiлiда - чудне дiвча, й немає жодної причини Лолiтi
недолюблювати її. Правда, мосьє, я на всю душу спiвчуваю вашому зубному
болю. Було б аж як розумнiшим дозволити менi дiстатися Айвора Куїльтi завтра