Выбрать главу

вранцi, якщо буде ще болiти. Та ви знаєте, я вважаю, що лiтнiй табiр

настiльки кориснiший для дiвчиська - настiльки свiдомiший, як я завжди кажу,

анiж байдикувати на примiському газонi, й цупити в матерi губний олiвець, та

заважати сором'язному джентлмену працювати, та ще й закочувати сцену з

усякого мiзерного приводу".

"Та ви цiлком упевненi", проказав я нарештi (вигадавши кволе, невтiшно

кволе заперечення), що вона там не буде нещасна?"

"Нехай тiльки спробує бути нещасною. Втiм, життя там зовсiм не

складається з самих розваг. Керує табором Шерлi Хольмс - чули напевно -

написала книжку, називається "Школярки бiля багаття". Табiрне життя допоможе

Долорес Гейз розвиватись в багатьох сенсах - у сенсi здоров'я, характеру,

освiти, й особливо в сенсi усвiдомлення вiдповiдальностi перед iншими.

Хочете, вiзьмемо цi свiчки й перейдемо на веранду? Чи може ваша ласка лягти

в лiжечко та вжити що-небудь для полегшення болю?"

Вжити що-небудь для полегшення болю...

15.

Наступного дня вони вiдправились у мiсто купувати потрiбнi для

табiрного життя речi. Всiляка обновка дiяла на Лолiту чарiвно. За обiдом

вона, здавалось, вернула до своєї звичайної насмiшливої норми. Одразу ж по

обiдi вона пiшла до себе, щоб зануритись у книжки-комiкс, придбанi для

дощових днiв у "Кульбабi" - чи "Ку", як скорочено називали табiр; вона так

ґрунтовно переглянула їх до вiд'їзду, що потiм не взяла їх з собою.

Я вiдправився також в своє лiгвище й сiв писати листи. Мiй план тепер

був поїхати на море, а далi, на початок навчального року, вiдновити своє

перебування в Гейзiвському домi, бо я вже знав, що не можу жити без цiєї

дiвчинки.

У вiвторок вони знову ходили за покупками, й менi було доручено пiдiйти

до телефону, якщо начальниця табору подзвонила б за їх вiдсутнiсть. Дiйсно,

вона подзвонила, й кiлька тижнiв по тому в нас з нею була нагода пригадати

нашу приємну бесiду. В цей вiвторок Ло обiдала в себе в кiмнатi. Погарикавши

знову з матiр'ю, вона з годину проридала й тепер, як бувало й ранiше, не

хотiла з'явитись перед мене з заплаканими очима; при надзвичайно нiжному

кольорi обличчя, риси її пiсля бурних слiз розпливались, припухали - й

ставали хворобливо спокусливими. Її помилкове уявлення про мої естетичнi

вподобання надзвичайно засмучувало мене, адже я просто обожнюю цей вiдтiнок

ботiчеллєвої рожевостi, цей яскравий обвiд уздовж запалених вуст, цi вологi,

скуйовдженi вiї, а крiм того, її соромлива примха мене, звiсна рiч,

позбавляла багатьох спромог пiд фальшивим видом потiшання...

Проте, справа була не такою простою, як я вважав. Коли ввечерi мадам

Гейз та я сидiли в темрявi на верандi (нахаба-вiтер загасив її полум'янi

свiчки), вона з невеселим смiшком сказала: "Правду сказати, я об'явила

Лолiтi, що її найлюбший Гумберт уповнi схвалює таборовий проект, i ось вона

вирiшила вчинити справжнiй скандал з приводу, що ми буцiмто з вами бажаємо

позбутись її. Та дiйсна причина в iншому: я їй сказала, що завтра ми з нею

обмiняємо на щось простiше деякi занадто фасончастi нiчнi речi, якi вона

примусила мене їй купити. Моя примхливиця бачить себе зiрочкою екрану; я ж

бачу в нiй здорового, дужого, та на подив некрасивого пiдлiтка. Все це,

гадаю, лежить у коренi наших потерпань".

В середу менi вдалось на декiлька секунд залучити Лолiту: це трапилось

на площадцi сходiв, де зодягнена в натiльну куфайку й бiлi, забрудненi ззаду

зеленим, трусики, вона рилася в скринi. Я проказав щось навмисно дружнє й

кумедне, та вона лиш на це презирливо пирхнула, не дивлячись на мене.

Зловтiшний, вмираючий Гумберт незграбно погладив її по куприку, й дiвчисько

вдарило його, якнайболючiше, однiєю з чобiтних колодок покiйного пана Гейза.

"Зрадливий мерзотнику", сказала вона, мiж тим як я почалапав униз

сходинками, потираючи плече з виглядом великої образи. Вона не зласкавилась

обiдати з Гумчиком та матiнкою: вимила волосся й уклалась в лiжко разом зi

своїми кепськими книжиськами; а в четвер нечула мати повезла її в табiр

"Ку".

Як писали автори дужчi за мене: "Читач легко може уявити..." й так

далi. Втiм, я, мабуть пiдштовхну копняком у зад цю хвалену уяву. Я знав, що

закохався в Лолiту навiки, знав i те, що вона навiки зостанеться Лолiтою:

1-го сiчня їй стукне тринадцять рокiв. За два десь роки вона вже не буде

нiмфеткою й обернеться на "молоду дiвчину", а там на "коледж-герл" - тобто

"студентку" - гидкiшого за що важко що-небудь вимислити. Слово "навiки"