Ніхто не насмілився його потурбувати — а особливо секретар, який завжди чекав, поки Морван сам не дасть про себе знати, і лише тоді міг заворушитися. Навіть не почув дзвінка на мобільному телефоні…
Він стримався, щоб знову не вилаятися, і відірвався від софи. Насамперед рефлекторно увімкнув автовідповідач, щоб прослухати повідомлення. Жодних новин ані від Ґаель, ані від Ервана. Тоді перевірив телетайп зі штабу: звичний потік інформації. Йому треба було починати великі маневри.
Задзижчав вібродзвінок телефону — знадобилося декілька секунд, щоб його знайти: він впав десь між подушки. Меґґі. От дідько, день починається направду кепсько.
— Я щойно розмовляла з Ерваном, — кинула вона, навіть не привітавшись. — Він розпитував за Лонтано.
Морван провів рукою по обличчю:
— Він теж мені телефонував. Я розберуся з цим. Що ти йому сказала?
— Що він там народився.
Морван підійшов до вікна і зауважив, що надворі розпогодилося. Це просте спостереження вразило його серце. Він би радше волів, аби буря нагнала густі хмари понад дахами і щоб місто залила страшна злива.
— А ти що йому сказав? — продовжила вона.
— Нічого. Чекаю, коли він приїде.
— Що це за історія така з ді Ґреко? Що за дурнувата записка?
— Не знаю. Я подбаю про це.
— Це пов’язано зі справою, яку веде Ерван?
— Я дочекаюся його. Він має пояснити детальніше.
Меґґі промовчала. Тоді сказала:
— Присягаюся, якщо старий псих написав це, щоб розворушити минуле, я розрию його могилу і власними руками видеру йому очі.
— Я тобі сказав, що розберуся.
Він різко поклав слухавку. Раптом його осяйнуло: він бачив Лонтано уві сні, був упевнений в цьому, але нічого іншого ніяк не міг згадати. Чому Заїр таким чином спливає на поверхню? Що хотів сказати ді Ґреко? Меґґі помилялася. Адмірал не хотів витягти на світло злочини давніх часів. Це було послання, послання йому особисто і лише йому. Але яке?
Він запхав голову під кран, тоді зменшив температуру на регуляторі кондиціонера. Відкинув це покрите ганьбою слово і зосередився на терміновій справі: Ґаель. По стаціонарному телефону він обдзвонив кількох своїх людей. Принципово обрав інших хлопців, а не тих, хто дозволив дівчині себе обкрутити. Наказав їм проаналізувати її телефонні дзвінки, активність в інтернеті, рух банківського рахунку, користування громадським велопрокатом «Vélib» (панночка любила покататися на велосипеді), телефонні розмови і мейли її близьких, перевірити компанії таксі… Він також поставив вимогу, щоб її оголосили у розшук і організували пошук свідків в межах Парижа й околиць. Часу, щоб гратися у сором’язливого батька, вже не було.
Тільки-но ця машина запрацює, він повернеться до Лонтано. Надягнув окуляри і зайшов на сайт Google. Він мав сумнів, що там могли з’явитися хоч якісь факти про цю діру, але цього ніколи не знаєш.
Ані рядка, ані слова про «його» Лонтано. Попіл минулого повністю вистиг. Нині від колишнього міста залишилися лише поглинуті джунглями руїни у самісінькому серці зони бойових дій. До того ж, якби там щось сталося, його б першого про це повідомили.
Задзижчав телетайп. Морван кинув оком на свіжонадруковані рядки і йому перехопило подих. Різким рухом відірвав листок і уважно почав читати: мертве тіло молодої жінки двадцяти п’яти — тридцяти років було щойно знайдено на дні однієї зі старих вентиляційних шахт на причалі набережної Ґран-Оґюстен, просто навпроти набережної Орфевр. Труп, виявлений туристами з річкового трамваю близько одинадцятої під час однієї з перших ранкових екскурсій, викликав хвилю паніки. На місце прибула поліція. Рух по воді припинено до особливого розпорядження.
Більше телетайп не казав нічого. Жодного опису жертви. Жодних деталей стосовно причини смерті. Ані слова ні про положення тіла, ні про те, як воно потрапило до цього отвору. Морван знову схопив телефон. Менш ніж за п’ять хвилин він дізнався координати капітана Сержанта — звучало кумедно, наче жарт, — «який приступив до попереднього огляду місця злочину».
ОСП підняв слухавку після другого гудка. Новачок карного розшуку, який не розумів, хто такий Морван, і знав лише його сина Ервана. Хлопець, здавалося, був цілковито приголомшений побаченим. Гірше того, він поставився до комісара зверхньо, відмовившись надавати хоч якусь інформацію по телефону.
Старий що є сили намагаючись стриматися, дав йому зрозуміти, якщо той продовжить у такому дусі, то замість того, щоб працювати над найгучнішим убивством кінця літа, невдовзі опиниться у відділі статистичних даних префектури поліції.