— Особу дівчини встановили?
— Наразі ні, — пробурмотів той. — Вона без одягу, має на тілі численні поранення і…
— Колір волосся?
— Червоний.
— Червоний?
— Себто рудий. Втім, залишилося його не більше половини.
Груди стискало вже менше.
— Особливі прикмети?
— Наразі не видно. Тіло усе ще перебуває затиснутим в отворі, складене вдвоє, дуже пошкоджено шкіру. Її сильно порізали і…
— Татуювання?
— Так, є кілька. Літери «О-U-T-L-A-W» на шиї…
Легені відпустило остаточно: Ґаель не мала на шкірі жодних надписів. Якось вона оголосила, що це може обмежити «коло можливостей у її професії». Принаймні хоч цього разу не зачепило.
Однак вже насувалося нове відчуття тривоги.
— Ще одне на стегні: чудернацька голова бороданя… — додав ОСП.
Дихання перехопило знову.
Квітень 2009 року. Він тоді брав участь у комісії з умовно-дострокового звільнення. Одна дівчина вже відбула трирічний термін суворого режиму у Флері за збройний напад, насильні дії за обставин, які збільшують провину, і участь у злочинному угрупованні. Спитав її перед іншими членами комісії і суддею у справах виконання покарань, що це за персонаж на її лівому стегні виглядає з-під коротенької футболки. Він і досі чув той хрипкий і чарівний голос: «Чарлз Менсон».
Морван захотів заліпити їй кілька ляпасів. По-перше, тому що зробити собі татуювання з фізіономією брутального психа-садиста — це не протест, а ідіотизм. По-друге, тому що визнавати це перед людьми, які можуть допомогти тобі знайти дах над головою і роботу — це ще більша тупість. Однак під час розгляду справи він красномовно виступив на її захист. Відчував цю малу. І їй таки дали умовно-дострокове.
«Треба було сказати, що це Маркс», — дорікнув він їй згодом, на що вона запитала: «Ще один гуру-злочинець, га?».
Знову дурня, але ця панкота йому подобалася. Її переповнювала брутальна енергія, неправильно спрямована, але з великими надіями. Він їй допоміг: знайшов помешкання і влаштував на роботу. Зустрічаючись із нею, мав нагоду зауважити й інші татуювання, зокрема OUTLAW на шиї.
— Фахівці-криміналісти вже завершили з першими зразками, — продовжив капітан. — Відбитки маємо: встановити особу буде не важко, якщо вона є у реєстрі.
— Чого б це вона мала там бути?
— Не знаю… — спохватився молодий флік. — Татуювання, руде волосся… У неї також нігті з чорним лаком.
Голос фліка лунав, наче звіддаля. Морван знову у 2009-му. Хоч їй було двадцять три, дівчина виглядала на шістнадцять. Уявна межа бажання для нього. І для захисту, який він міг їй забезпечити. Відтоді щонайменше раз на місяць пригощав її обідом, підсовував при оказії гроші. Він ніколи її не торкнувся. Що любив, то це гратися в Пігмаліона. Прикластися до цього джерела молодості.
— Коли пожежники збираються її звідти вирізати?
— Вже в процесі. Однак цей отвір у вентиляційній шахті на висоті двох метрів і…
— Дочекайтеся мене.
— Але…
— Я приїду з окружним комісаром Фітуссі.
— Я не розумію…
Морван перейшов на свій доброзичливий тон — всемогутній дядько, але милий.
— Ти багато чого не розумієш, малий. Дівчину звати Анн Сімоні. Їй двадцять шість років і вона відсиділа за збройне пограбування. Але на сьогодні є врешті-решт, себто була, реабілітованою. Вона навіть працювала у префектурі поліції, у транспортному відділі.
— Ви… ви з нею знайомі?
— Нічого не чіпайте. Я буду на місці за півгодини.
Він поклав слухавку і важко опустився у крісло — крісло, яке власноруч зміцнив будівельними штифтами і карбоновими пластинами, щоб воно витримувало його вагу.
Ця зловісна знахідка вказувала на кілька достовірних речей.
Перша: убивця, який скалічив її, також позбавив життя Віссу Савірі. Руде волосся і чорні нігті належали Анн Сімоні, у цьому можна не сумніватися. Наразі Морван не хотів думати про наслідки цього факту — серійний убивця, умисне вбивство, чітке планування, моторошний список жертв, який лише починається…
Ще один достовірний факт полягав у тому, що хтось хоче втягнути у це його самого. Після персня на Сірлінгу (хтозна, можливо, убивця залишив й інші докази, знищені згодом ракетою) вибір малої Сімоні був ще однією спробою дістати саме його.
Цього разу прослідкують прямий зв’язок з ним. Дізнаються, що саме він влаштував її у префектуру і вніс заставу за її квартиру. Потім піднімуть мейли і телефонні дзвінки. Ціла купа дрібних речей дозволить слідчим зробити висновок, що вона була його коханкою. Його почнуть допитувати, підозрювати, пхати носа йому в дупу…