— Ви ще там?
— Я саме розглядаю ваші зображення.
— Це повне божевілля. Ми гадаємо, що він встромив щонайменше по кілька десятків цвяхів у кожну зону, поки Вісса був ще живий, і поклав його у таку позу після смерті. Вам це про щось говорить?
Коли Ерван був ще малим хлопцем, батько часто розповідав йому про своє розслідування — про своє «полювання на дикого звіра». Як убивця, молодий інженер бельгійського походження, устромляв своїм жертвам сотні цвяхів, відтворюючи священні скульптури народу йомбе у Нижньому Конго. У безумстві він вважав, що захищає себе від злих духів і перетворює цих жінок на талісмани. Як після довгих місяців слідства Морван врешті встановив особу злочинця і переслідував його аж углибину джунглів вздовж викорчуваних просік лісопилень.
— Я вам передзвоню, — грубо сказав він і поклав слухавку.
Відчинив дверцята і виригав усю каву одним махом. Впродовж кількох секунд кислотні спазми не давали йому дихати. Незабаром блювати вже не було чим, але він залишився у такому ж положенні, розглядаючи власну жовч на асфальті, ноги тремтіли, кров пульсувала у скронях.
Від самого початку він розумів усе не так.
Як міг убивця, заарештований 1971 року знову з’явитися сьогодні? Якщо припустити, що той усе ще живий, яким чином він вийшов на свободу? Якщо так, то йому має бути понад шістдесят років. Чому він накинувся на першу-ліпшу жертву? І чому у ландах Бретані? Який зв’язок із К-76?
Ді Ґреко?
В секунді Ерван знову поскладав усі елементи до купи. Імітатор знає найдрібніші деталі справи і крок за кроком повторює манеру дій убивці. Правда є одна проблема: у Франції ніхто або майже ніхто не чув про цю історію сорокалітньої давності, події якої розгорталися за сім тисяч кілометрів звідси.
Ще один можливий сценарій: його батько помилився і схопив тоді у Заїрі несправжнього злочинця. Через якісь незрозумілі причини Людина-цвях нині знову повернувся до роботи. Не до кінця згаслий вулкан прокинувся у найбрутальніший спосіб.
Хоч який з варіантів не обереш, усі будуть на користь можливої причетності ді Ґреко. Убивця якось вплинув на нього — майбутній адмірал був у Заїрі, коли там лютував Людина-цвях, — і офіцер захотів перед смертю відновити зв’язок з цією зловісною спадщиною. Інша гіпотеза ще неймовірніша: ді Ґреко і був тим самим убивцею з Катанґи, над яким Морван, свідомо чи ні, зглянувся. На схилі літ той повернувся до своєї першої пристрасті.
Була ще одна, більш імовірна, версія: отримавши від Верні подробиці ходу слідства, адмірал впізнав руку Людини-цвяха в убивстві Вісси Савірі або ж побачив щось тієї ночі у ландах. За допомогою своєї передсмертної записки він просто хотів залишити слідчим послання — Лонтано, як тепер розумів Ерван, було саме тим містом, де орудував убивця. Кому конкретно було адресовано це послання? Мабуть, Морвану. Він єдиний знав про цю справу все від початку до кінця. Перед тим як вклонитися і піти, офіцер хотів його попередити.
Наразі Ерванові доведеться знову починати розслідування з нуля. Повернутися до історії злочинця з Катанґи. Знайти його живий скелет або місце його поховання. Розшифрувати його безумство і його імовірний вплив на голови інших.
Він взяв пляшку води, яку придбав, щоб запити свої пігулки, і прополоскав рот. Як куля рвонув із місця, залишивши по собі сліди ґуми на поверхні дороги. Дуже швидко набрав свою крейсерську швидкість — двісті кілометрів на годину. Через сорок п’ять хвилин він буде у Парижі.
Телефон і ноутбук вимкнув, вікна позачиняв. Ніхто не міг встановити з ним контакт. Ніхто не знав, де він. Залишився наодинці зі собою, чудова нагода все обміркувати, але якраз думати не варто. Йому треба було відкинути усі питання, усі домисли, поки він не побачиться і не поговорить з батьком.
Частина ІІ
…І до пороху вернешся
Метушня досягла межі.
Набережні перекрили. Здавалося, що виїхали усі фліки і всі марковані автомобілі будинку 36. Швидкі допомоги і машини пожежників утворили затор на лівому березі від Нового мосту до мосту Сен-Мішель. Усе обмотали, як подарунковий пакунок, яскравими сигнальними стрічками з написом: «Не заходити».