— Бельгієць не ґвалтував своїх жертв?
— Про таке не могло бути і мови. Я розповідав тобі його історію. Це був нґанґа, знахар. Ті вбивства мали для нього сакральне значення.
— Хто ще в курсі цієї справи?
— Якраз у тім-то й річ, що ніхто.
— Мабуть, окрім тих, хто брав участь у процесі.
— Це було у Лубумбаші, у Катанзі, і відтоді минуло понад тридцять років.
Вони знову вийшли на світло. Крокуючи далі, Ерван обдумував, що б краще спитати в батька. Він мав стільки запитань, що це було однаково, як навмання виймати з капелюха папірці з назвами.
— А жертви? — врешті визначився він. — Чи були вони якось пов’язані з тобою?
Морван потер собі лице. Шкіра була такою сухою, що постійно облазила. Дитиною Ерван зачаровано спостерігав, як батько перед телевізором неквапливо обдирав собі ці клапті, мов змія, яка позбавляється старої луски.
— Про того пілота я ніколи не чув. А з дівчиною з набережної був знайомий.
— Ти вже казав мені про це: якась дівиця з транспортного відділу…
— Я знав її трохи ближче.
— Хочеш сказати..?
— Ні. Я таким не займаюся.
Здивував. Батько завжди справляв на нього враження такого собі асексуального титана. Починаєш навіть думати, як йому вдалося зачати своє потомство.
— Дівчина, яка вийшла з в’язниці. Я допомагав їй у програмі. Підтримував її, давав поради… Я… зрештою, я дуже до неї прив’язався.
З думкою про якісь збочення, Ерван спостерігав за небаченим видовищем: Старий почервонів, згадуючи про свої інтимні почуття.
— Її вбили, щоб вплутати тебе?
— Чи просто, щоб зробити мені боляче.
Вони увесь час йшли сріблястою бруківкою. Огороджений периметр закінчився. Тут туристи ще не були в курсі про зловісну знахідку. Над їхньою юрбою, наче якісь золотисто-коричневі випари, витала безтурботність. Повернення до величної ріки, осяяних сонцем берегів і морозива «Бертійон».
Ерван обрав навмання нове запитання:
— Чому Людина-цвях видаляв органи?
— Я вже казав тобі, він боровся проти чаклунів. Вважав, що йому звідусіль загрожують їхні чари. Він взявся робити з цих жінок мінконді. Зазвичай, такі статуетки вирізають із дерева. Кожна ховає в собі дух, магічну функцію. У неї встромляють цвях або скельце, щоб задіяти її.
— Це і робив Фарабо?
— У навіженому темпі. За одну ніч з допомогою сотень цвяхів він активував свої людські талісмани, щоб звести невидимий бар’єр для захисту від ворогів.
— Це не пояснює мені, чому він видаляв органи.
— Він вважав, що таким чином сприяє вивільненню енергії всередині тіла. Якщо новий убивця дотримується букви ритуалу Фарабо, він також змушує їх випивати спеціальну бовтанку, щоб вони блювали. Перед жертвоприношенням організм має бути… очищено. Збагнути усе це доволі складно. Тим паче за сім тисяч кілометрів від Конго.
— Він також клав до черевної порожнини трупа фрагменти наступної жертви?
— Так, завжди. Чимось схоже на спортивне орієнтування. Він бавився з нами, розумієш? Закладаюся, що тіло Анн теж містить всередині волосся і нігті іншої людини. Серію розпочато. Вона не припиниться, поки того психа не схоплять.
Ерван знову здригнувся. Ще одне питання:
— Ді Ґреко був з тобою у Заїрі. Чи є така імовірність, щоб він уявив себе Людиною-цвяхом сорок років потому?
— Жодної. Він був схибленим, але не до такої міри. До речі, можна припускати, що ді Ґреко був уже мертвий, коли вбили Анн.
Очко на користь батькового здорового глузду.
— А слово «Лонтано»?
— Найпростіше пояснення: він зрозумів, що відбувається. І хотів нас попередити, тебе і мене.
Яким би дивним це не здавалося, до побаченого послання ді Греко ці три склади Ерван ніколи не чув. Місто, де лютував Людина-цвях, було своєрідним міфічним місцем, без назви і локації.
Ця думка викликала ще одну:
— Ти завжди казав мені, що я народився у Кісангані. Так зазначено і в моєму паспорті.
— Це рішення, яке ми прийняли разом з матір’ю. Лонтано було кепським спогадом для усіх.
Вони дійшли до нових сходів. Ліворуч, немов велетенський пароплав з форштевнем попереду, вимальовувався острів Сен-Луї. У ролі пасажирів — тополі і платани.
— Повертаймось. Фітуссі доручає розслідування тобі.
— Що?
— Це звичайна річ. Ти ж працюєш над першим убивством.
— Ніхто не знає, що ці дві справи пов’язані між собою.