— Неможливо, — кинув він, обманюючи самого себе. — Надто насичений рух: хтось з водіїв би помітив.
— О четвертій ранку? На фургоні з добротним обладнанням?
— І перебрався у працівника дорожньої служби? — Ерван зреагував різко, щоб розворушити їх, втім, на цій стадії варто розглядати усі можливі версії. — Якщо відчуваєш цю зачіпку, доручаю тобі зібрати свідчення з будинків вздовж набережної.
Одрі надряпала кілька рядків.
— Тонфо, ти біжиш у морг, щоб бути присутнім при розтині. Хто патологоанатом?
Велетень погортав свій записничок:
— Ів Рібуаз.
— Рібуаз, чудово. Спитай його, чи наш клієнт володіє медичними навичками. Імовірно, він видалив жертві органи.
Фліки перезирнулися: ніхто з них про це ще не чув. Ерванові варто було раніше поділитися з ними інформацією щодо Людини-цвяха і убивства у «Кервереку», але він наразі вирішив дотриматися порад батька: зосередитися на Анн Сімоні, видобути усе можливе з наявних матеріалів, відкласти вбік привидів разом з фіаско у Бретані.
— Я хочу мати докладний звіт щодо застосованих злочинцем технічних прийомів.
Порівняно із пазлом останків Вісси, тіло Анн Сімоні давало широке поле для роботи. Разом із гострим уколом болю в животі Ерван усвідомив, що цей факт приносить йому сумнівне задоволення.
— Також попроси медика, нехай перевірить, чи у грудній клітці немає фрагментів іншого тіла.
— Яких?
— Нігтів, волосся, які можуть належати майбутній жертві.
Присутні знову обмінялися поглядами. Далі притримувати інформацію з Бретані неможливо. Не кажучи вже про сліди від ударів на обличчі, які підживлювали тривожне очікування з моменту його приїзду. У кількох словах він підсумував хід розслідування у Фіністері, побіжно згадав про бійку і накидав невеличкий перелік знущань, якими вбивця апріорі катував свої жертви.
Кріпо ризикнув поставити запитання:
— На що ти сподіваєшся, якщо там виявлять нові фрагменти?
— На те, що раптом з якоїсь причини ДНК майбутньої жертви є у нашому реєстрі. Коли так, можна буде, якщо пощастить, запобігти наступному вбивству, якщо ні — знайти тіло.
Важка мовчанка. Ніхто з присутніх у приміщенні не виявляв бажання бавитися з таким делікатним трупом. Ерван перейшов далі до прикладу, який наслідував теперішній убивця: Людина-цвях із Заїру. Нова промова, коротка і лаконічна.
— Людина-цвях, — повторив Сардина, — це не той чувак, якого у 70-х схопив твій батько?
— Саме він.
— Маємо справу з імітатором? — втрутився Тонфа.
Ерван зітхнув — він ненавидів ці слова з телесеріалів, здебільшого американських.
— Давайте не будемо починати з жодної упередженої думки. Краще зосередимося на сьогоднішніх вбивствах. А потім вже будемо порівнювати їх з прикладом із минулого.
Ця думка нагадала про одну нову деталь, яку йому розкрив батько: раніше убивця «очищав» свої жертви, змушуючи їх блювати.
— Тонфо, попроси також, щоб зробили біопсію і токсикологічні тести. Я хочу повний комплект.
— Треба мати запити.
— Матимеш. Кріпо, візьмися за це.
Ельзасець кивком продемонстрував свою згоду, але Ерван зауважив, що він ображено скривився, мабуть, через те, що дізнався про ці факти разом з іншими. З огляду на свою безпосередню участь у справі К-76 і всю канцелярську роботу, він очікував, що матиме право почути цю інфу першим.
— Уже біжу, — сказав Тонфа, підводячись з місця.
— Почекай. Ще встигнеш до наших друзів з ідентифікації. Цвяхи, скельця, обрізки металу — усе треба ретельно вивчити. Ці штуки звідкись взялися. Заодно попроси їх, щоб насамперед взяли проби ДНК з цвяхів.
— Чому саме з цвяхів? — спитав Сардина.
— Наш клієнт обсмоктував їх, перш ніж встромити у свою жертву.
Знову мовчанка. Здається, усі поділяли однакове примарне відчуття: найважливіша справа у їхньому житті чи дуже довгий кошмар?
— Ніко, — продовжив Ерван, — ти знав Анн Сімоні?
— Чого б це я мав її знати?
— Вона працювала в двох кроках звідси, у транспортному відділі. Це ж також твої мисливські угіддя, правда?
Той зацікавлено розглянув фотографії, отримані з архіву.
— Ні, — заперечив він, — не в моєму стилі.
— Що, ти тепер маєш стиль? — спитала Одрі.
Глузливі смішки. Ерван вдарив рукою по столу. Він терпіти не міг неповагу до мертвих — особливо до мертвих жінок. Крім того, він ненавидів ловеласів, а також непристойні жарти, саме існування яких, на його думку, було образою жіночої статі.
— Знаєш якихось дівчат звідти?
— Можливо, — пробурчав той із самовдоволеною усмішкою.