Єдина втіха. Він поліз рукою у бардачок. Прозорий папір і білий порошок. Зробив три доріжки на панелі приладів і винюхав їх за одне вдихання. Здригнувся у конвульсії і відкинувся потилицею на підголів’я сидіння.
Цього разу це було воно.
На зворотному шляху вона не промовила ні слова. Він теж мовчки керував машиною. Клуб «Тримай язик за зубами» чи щось подібне. По дорозі Ерван знову прийняв знеболювальне, щоб за одним заходом вгамувати біль і притупити свій гнів. На задньому сидінні Ґаель, закутана у ковдру, націлила йому в потилицю свою мовчанку, наче рушницю. Вона тхнула м’ясною крамницею, кров’ю та екскрементами тварин, однак, він не наважувався провітрювати салон автомобіля, хвилюючись, аби сестра не застудилася. Вона також тхнула ненавистю і розпустою, втім, це було помітно лише згодом — ця оболонка твердіша, давніша, основа, яка пояснювала все.
Опинившись у неї вдома, він запхав її в душ і пообіцяв, що прочуханка буде, коли вона звідти вийде. Тепер він чув, як хлюпотять по плитці струмені води, і гнів потроху спадав.
Кола «Zéro». Мобільний телефон. Нарешті можна подзвонити своїй команді.
Спершу Тонфа, який слідкував за розтином у морзі. Рібуазу доведеться посидіти до ранку, зважаючи на кількість цвяхів і скелець, загнаних у тіло.
— Він знайшов нігті і волосся?
— Ще ні. Перш ніж обстежувати черевну порожнину, він мусить зробити повний зовнішній огляд.
Ерван не збирався вчити патологоанатома його ремеслу. Проте він дедалі менше вірив у можливість вчасно встановити особу наступної жертви. Якщо вони виявлять органічні рештки, це будуть рештки трупа.
Перші дані огляду місця злочину і жертви підтвердили манеру дій Людини-цвяха. Убивця поголив Анн Сімоні голову, зберігши невеличке пасмо — напевне, щоб можна було прослідкувати зв’язок між волоссям, залишеним під ребрами Вісси, і волоссям нової жертви. Для активації свого талісмана він використав цвяхи, залізні фрагменти, скельця і волокна, чітке походження яких ще треба було визначити. Він встромив два уламки дзеркала в очні орбіти і видалив органи — які саме стане відомо незабаром, після розтину. Рібуаз також підтвердив зґвалтування з використанням гострого предмета — імовірно, навіть із двостороннім лезом. Молода жінка зазнала зболених тортур свого ката, будучи ще живою. Неможливо чітко встановити час її смерті. Втрата крові, субдуральна гематома або серцевий напад — биття серця зупинилося під час цього сеансу.
— Після смерті понівечення тіла продовжилося?
— Очевидно, так, і досить тривалий час. Є численні поранення, які не кровоточили.
— Скільки ран загалом?
Тонфа свиснув. З огляду на фізичну масу тіла, він міг чимало стерпіти. Як набита боксерська груша, навіть не захитається від удару.
— Сотні, сконцентровані у певних ділянках, наче… кущі. Суцвіття цвяхів. За словами Рібуаза, від їхніх ударів подробилися кістки. Скелет потрощено. Що ж до м’язів, нервів, вен і артерій — усе розірвано. Справжня масакра.
— А щодо знарядь катувань Рібуаз має якусь думку?
— Він констатував лише те, що залізо іржаве, а скло старе. Один вінтаж.
— Ти вже надіслав їх криміналістам?
— Відправили першу партію для аналізу ДНК, який ти просив.
— Геніталії видалено?
— Очевидно, так. На місці статевих органів розвернена рана.
— Але Рібуаз впевнений, що її зґвалтували?
— Немає сумнівів. Це відбувалося через задній прохід: ректальні тканини пошматовано.
Сексуальний слід був наразі єдиною відмінністю від манери дій у 70-х роках. Можливо, саме завдяки цій розбіжності убивця себе викриє…
— Ну, здорованю, — життєрадісним тоном сказав він на завершення, щоб підбадьорити Тонфу. — Удачі! Збираємося завтра вранці в управлінні. Сподіваюся, Рібуаз впорається до цього часу.
— О’кей, шефе.
Наступний номер — Одрі.
— Поки нічого, — підсумувала Сіра Миша. — Ресторани, бутіки: на світанку усі вони були зачинені. Я покладала надію на «Сітадін», у них портьє…
— Це що?
— Апарт-готель для подорожніх підприємців. Але ніхто нічого не помітив.
— Ти розмовляла з патрулями, які чергували цієї ночі?
— Звісно. Поки нічого немає. Але мені ще залишилося розпитати кількох хлопців.