Ерван подивився на годинник: третя ночі. Він мав намір передоручити їй те, що запланував зробити сам: те, що стосується Сени.
— Зателефонуй до річкового патруля і попроси їхній звіт.
— Ти цього не зробив?
— Зателефонуй і розберися з ними.
— О’кей, — кинула вона не наполягаючи.
— Після чого можеш добре виспатися. Збираємося на роботі о дев’ятій.
— Є ще Сержант, який дзвонив кілька разів.
— Хто?
— Капітан Сержант. Той, хто робив звіт про попередній огляд місця злочину.
— І що?
— Фітуссі сказав йому приєднуватися до нас.
Далі відштовхувати його було вже неможливо. Ерван вряди-годи перетинався з цим молодим фліком у коридорах: новачок із сором’язливим і похнюпленим виглядом.
— Ти його знаєш?
— Не дуже.
— Що можеш про нього сказати?
— Його не чути, але старанний.
— Нехай приходить на оперативну нараду. Допоможе тобі з опитуванням свідків або розшифровуватиме останні телефонні дзвінки.
Він завершив розмову з Одрі і відразу набрав Сардину. Ерван був вражений його результатами — той вже встиг допитати колег Анн Сімоні, встановив її теперішніх приятелів і приятелів з бурхливого минулого. А також відкопав в архіві її досьє.
— Почни з біографії.
— Народилася 1986 року у Монтелімарі, батько невідомий, мати з Квебека, покинула її після народження. Сиротинці, притулки, прийомні сім’ї. Дуже швидко починає робити дурниці. Крадіжки, напади, наркотики. Проте має добрі успіхи в школі. Гуманітарний клас. Далі записи з регіонального суду. Перший вирок після набуття повноліття — чотири місяці умовно.
— За що?
— Бійка під час маніфестації антиглобалістів. Далі два роки тиші. Ні роботи, нічого. Потім вона раз чи двічі попалася за чіпляння до перехожих і зберігання героїну. Наркоповія — класика. У 2006 році пограбування, за яке потрапляє за ґрати на сім років.
— Маєш подробиці?
— Незначний напад, що погано обернувся. Її спільники відкрили вогонь. Поранили охоронця, який після цього став калікою.
— Знайшов хлопців?
— Чуваки з Вітрі. Напівцигани, напівпанки-жебраки. Стовідсоткова погань.
— Вони вже вийшли на свободу?
— За моїми даними лише двоє, однак…
— Ти перевірив їхні алібі?
— Ще ні. Один з них десь на Лазурному березі, а іншого я поки не відстежив. А втім, ми з Кріпо вже перевірили останні телефонні дзвінки малої: вона більше з ними не контактувала.
— А тепер?
— Врівноважене життя. Колеги по роботі, вечірки, хлопець.
— Хтось із префектури?
— На жаль, ні! — засміявся Сардина. — Якийсь діджей, який працює у кількох модних клубах.
— Ти з ним зв’язувався?
— Я навіть особисто повідомив йому сумну новину.
— Твоя думка?
— Він чистий. Я залишив його в сльозах за лаштунками «Рекса». Навряд чи він стане за пульт цієї ночі.
Ерван подумав собі про метаморфозу молодої дівчини. Від грабіжниці до державної служби — шлях, мабуть, тривалий.
— Розкажи, що вона робила після в’язниці.
Сардина почав вагатися. Ерван йому трохи допоміг:
— Я в курсі про мого батька.
Він почув, як марселець з полегшенням видихнув, перш ніж відповісти:
— Він добряче допоміг їй з достроковим звільненням у 2009 році. Потім підтримував її у процесі повернення до нормального життя: помешкання, робота… Навіть вніс заставу за її квартиру.
Старий — добрий самаритянин, таке було важко проковтнути.
— Вона відразу почала працювати у префектурі?
— Ні. Спершу відробила цілий рік у мерії Нантера.
— Це мій батько туди її влаштував?
— Я ще не мав змоги з ними зв’язатися, але…
— Але що?
— Доведеться вислухати твого батька.
— Я візьмуся за це. Ти контактував з її офіцером з нагляду за достроково звільненими?
— Ясна річ. На його думку, мала справді стала на правильний шлях.
— І ніколи більше не попадалася?
— Ніколи.
— Не водила клієнтів?
— Я під ліжком не сидів, але не водила.
— А наркотики?
— Так само. Більше не торкалася.
Кримінальний досвід не додає оптимізму з точки зору реадаптації. Як казав його батько: «Який сенс поливати дюни?». Втім, він перший витягав лійку.
— А колеги що кажуть про неї?
— Нічого особливого. Мила дівчина.
— Чи вона якось не змінилася останнім часом?
— Вони нічого такого не помітили.
— Чи вона виглядала наляканою?
— Ні.
Усе це знову підводило до припущення про пастку або викрадення: Анн Сімоні вибрали або через її особливі стосунки з Морваном, або через якусь іншу причину, пов’язану з її зовнішністю чи минулим.