— Що це таке?
— Невидимі групи, які тимчасово, на певний час, поділяють низку спільних цінностей і завжди проти соціальних правил та усталених норм. Анархісти сучасності. Ерван спромігся лише на втомлений жест у відповідь: — Не бачу зв’язку з нашим розслідуванням.
— У 90-х роках яскравим проявом ТАЗ були тусовки рейверів. Вільні люди з власними правилами. Як теперішні хакери.
— До дідька, Кріпо, ближче до справи.
— Одна з таких ТАЗ влаштовує «no limit». Чоловіки і жінки, схиблені на фетиші і садо-мазо. Вони вважають себе сексуальними бунтівниками і таким чином стверджують своє право на інакшість.
Ерван не бачив, яким чином ді Ґреко із своєю пропагандою садизму вписується у цю категорію. А поважні особи Б’євра і поготів. Він не хотів розчаровувати Кріпо, який продовжував:
— Інформацію дістати не так просто: ці групи культивують таємничість. Але здається, у них є лідер, своєрідний гуру — Іво Лартіґе, дуже авторитетний сучасний скульптор.
— Відклади це на якийсь час, — сказав Ерван, щоб завершити тему. — Наша нагальна проблема — убивство Анн Сімоні.
— Одне одному не суперечить. Деякі члени цієї ТАЗ заходили надто далеко. Катування, покарання… Чому б не убивство?
Виходить панкоту завалив не вбивця-одинак, а вона стала жертвою колективного ритуалу. Через дивне соціальне схиблення вони знову повернулися до припущення про збочену церемонію у Бретані. Він у таке не вірив, але підкинув Кріпо кісточку:
— Можливо, вона підтримувала зв’язки з маргіналами. Обговори це з Фавіні. Перевірте, чи вона не мала якогось стосунку до твоєї тимчасової зони анархії.
— Тимчасової автономної зони.
— Ти мене зрозумів.
Кріпо занотував щось собі на папірець-наліпку, а тоді додав:
— Я також встановив контакт із інститутом Шарко.
— А це що?
— ЗПП, де Тьєрі Фарабо скінчив свої дні. Ми вже зверталися до них, коли були у «Кервереку».
Він вже зовсім з’їхав з глузду: не лише забув перевірити надважливий факт — чи справді Людина-цвях помер? — так ще й не пам’ятав назви закладу. Прокинься.
— А ти звідки знаєш про це? — спитав він, щоб відволікти увагу.
— Особисте дослідження. Тьєрі Фарабо не є цілковито невідомий. Після його смерті у пресі з’явилося кілька документів. Мушу сказати, що я був навіть заскочений: той факт, що ЗПП і школа морської авіації розташовані всього лиш на віддалі кількох кілометрів одне від одного, не може бути випадковим збігом.
— Погоджуюся. То він принаймні мертвий?
— Мертвий і кремований, як запевняють у шпиталі. 2009 року, внаслідок інсульту у своїй камері.
— Є щось підозріле?
— Чуваку було шістдесят два. Підозріле те, що його тримали в окремій камері аж до кінця. Я чекаю на свідоцтво про смерть. Невеличка деталь: попіл Фарабо розвіяли у відведеному для цього місці на цвинтарі… Керверека.
Ще один зв’язок між психіатричним закладом і К-76. Імітатор обрав школу авіації через близькість до кладовища?
— А «відведене для цього місце» — це що?
— Щось схоже на криницю, куди викидають попіл померлих. «Пам’ятай, що ти з пороху народився, і до пороху вернешся».
Ерван відчував, що вони підійшли до дуже важливого пункту, але навмання, озброєні лише ціпком для сліпих.
— Ти розмовляв з директором цього ЗПП?
— Серед глупої ночі мало з ким була можливість поговорити, але я взяв тобі квиток на літак до Бреста.
— Що?
— Виліт завтра об 11:20, західний термінал «Орлі».
Він уже мало не розлютився, але тут же згадав про свою першу гіпотезу: можливо, Тьєрі Фарабо вплинув на іншого утриманця ЗПП, навчив свого послідовника, який, вийшовши на волю, поновив серію вбивств.
— Я взяв лише один білет, — додав ельзасець. — Ти ж не будеш проти, якщо не повертатимуся туди з тобою. Я також телефонував Мюріель Дамас, вона надішле нам докладне досьє.
Ерван уявив собі, як виходить з літака у Бресті і знову бачиться з трьома мушкетерами. Від самої цієї ідеї він відчув себе знесиленим. Варто поспати хоч кілька годин, навіть якщо для цього треба зробити собі ін’єкцію «Рогіпнолу» і відновити бодай видимість енергії.
— Від інших є новини?
— Тонфа досі у моргу. Сардина обходить «гнізда розбійників», шукає колишніх приятелів Анн Сімоні. Щодо Міс Розпродаж, то вона, мабуть, міряє кроками набережну, чатуючи, коли почнуть відчинятися заклади.
Кріпо охрестив так Одрі через те, що її речі завжди виглядали, як із гаражного розпродажу. Ерван зрозумів одне — ніхто з них, не зважаючи на його пораду, так спати і не лягав. Врешті, він вирішив зробити те саме — відпочине у літаку.