Вислухавши хлопців, Ерван поділився першою сенсаційною новиною: убивця з «Керверека» щойно вчинив новий злочин у самісінькому серці Парижа.
— Звідки така впевненість, що це він? — здивувався жандарм.
— Я привіз з собою короткий рапорт, — сказав він, роздаючи кожному кілька аркушів.
Ці нотатки, як завжди, нашвидкуруч підготував великодушний Кріпо. Вояки мовчки почали читати. Аби переконати їх остаточно, Ерван дістав із портфеля фотографії тіла Анн Сімоні.
— Ідентична манера дій, цвяхи, скельця, уламки дзеркала та видалення органів. Не кажучи вже про поголену голову та анальне зґвалтування. Розтин іще триває.
Ле Ґен, усе такий же червоний, взяв один зі знімків.
— Це однаково не пояснює, що ви плануєте робити в інституті Шарко.
Ерван позбирав фотографії, глибоко вдихнув і коротко розповів про зв’язок з минулим. Історію Людини-цвяха. Його манеру дій. Утримання у закладі для проблемних пацієнтів у Бретані у 2000-х роках. І бажання імітатора вчинити злочин неподалік від місця, де той помер.
— А про того вбивцю, — втрутився Верні, — я маю на увазі африканського, вам щось відомо?
Ерван поділився деталями щодо Лонтано. Такі слова, як «магія», «енергетичні кола», «духи» просто вбили їх.
— Поїхали? — сказав наостанок, аби вивести їх із стану заціпеніння.
Він сів на переднє пасажирське крісло. Аршамбо — за кермо, двоє влаштувалися ззаду. Усе виглядало цілковитим повторенням. Він подумав про батьків Вісси Савірі, але спитати про них не наважився.
Цього разу Бретань вітала його повернення чудовим краєвидом: чистісіньке небо, блискуче сонце, дуже чіткі й виразні лінії рельєфу, наче вимальовані вітром. Чорні скелі виступали над сірою рівниною, нагадуючи острів Пасхи і його базальтові тотеми.
— Ви щось довідалися про Шарко?
— У нашому регіоні, — відповів Верні, — всі знають про цей заклад. Його називають «Клітка для потвор».
— Так є насправді?
— Ні. Просто спеціалізована в’язниця. Частина закладу дійсно є тюрмою, а інша частина — лікарнею. До неї потрапляють небезпечні пацієнти, здебільшого педофіли. Їм роблять хімічну кастрацію.
— Хіба у Франції це дозволено?
— Поняття не маю. Однак не думаю, що на них є скарги.
— Ви попередили про наш візит?
Жандарм, що на нього не схоже, реготнув:
— Я навіть натякнув на обшук!
— Навіщо?
— Для певності, що нам дозволять все оглянути.
Панорама за вітровим склом набирала кольорів. На зелених із відливом просторах виринали іржаві барви кущів, пишне цвітіння вересу і гортензії. Ерван не міг сказати, чи радий бачити такий пейзаж. Бретань випромінювала якусь незрозумілу силу, яка непокоїла його і виснажувала водночас. Вдалині, наче спина якогось фантастичного звіра, напиналася поверхня моря. Його мерехтлива луска терлася об промені сонця. Він подумав про потужне і спокійне дихання. Заспана потуга, яка тільки й чекає, коли її розбудять.
Думки в голові блукали, мимоволі вертаючись до вчорашньої образи: його сестра, як той небачений звір на ярмарку, на троні з розкаряченими ногами. Він уже не пам’ятав аргументів Ґаель, яка простіше давала собі раду з діалектикою, аніж з психічною рівновагою. Раптом він нагадав собі, що мав її попросити забрати малих зі школи. Вирішив надіслати есемеску без жодних натяків на попередню ніч. Ґаель ніколи не відмовлялася посидіти із дітьми Лоїка. Дивовижно, але вона вважала цю місію одним із своїх обов’язків.
Він підняв очі: вказівники на Локірек, на кордоні Фіністера і Кот-д’Армор. До інституту Шарко залишалося не більше двох кілометрів.
У цю мить задзижчав телефон — есемеска. Мабуть, відповіла Ґаель. Він опустив очі.
Останнє повідомлення, якого він аж ніяк не очікував: «Порадилася з адвокатом: можемо зустрітись повечеряти разом. Сьогодні? Заїдеш по мене о восьмій?». Замість підпису лише літера «С».
На перший погляд заклад для проблемних пацієнтів імені Жан-Мартена Шарко не відрізнявся від в’язниці суворого режиму. Міцний п’ятиметровий мур. На кожному з чотирьох кутів вежі із прожекторами. На чималій віддалі фортецю обнесено подвійним периметром з колючого дроту. Будівлі стояли на голій галявині; найближчі дерева можна було побачити аж за кілометр: добре видно, як хтось кудись піде чи захоче втекти…