— Ви практикуєте арт-терапію?
— Треба ж дати їм якесь заняття, — він рушив до блискучих металевих дверей. — Ми тримаємо тут найцікавіші роботи, плануємо зробити виставку.
У вузькій і видовженій комірчині на полицях стояли вироби з картону, паперу, бальсового дерева — винятково легкі та безпечні матеріали. Ерван підвів очі і завмер.
Два десятки мінконді — не більші тридцяти сантиметрів — вишикувалися рядком: такі самі фігурки, які назбирав батько, забризкані червоною фарбою. Замість цвяхів і скелець було використано ватні палички і клаптики фольги.
— Щороку Фарабо робив чимало таких. Він мав вправні руки і прикрашав свої фігурки усім, що було під рукою.
Ерван придивився до статуеток уважніше. Одна, нашпигована папірцями, нагадувала колючий чагарник. Друга виглядала, як наїжачена шипами голова, кактус, який стирчить з купи тропічного листя. Фігурка чоловіка, який стоїть на зігнутих ногах, тримає на плечах оберемок мотик.
Ляссе взяв ще одну: яйцеподібна голова, розкосі очі, як при синдромі Дауна, тонкий рот, як лезо бритви. Висунутий язичок додавав фігурці грайливого вигляду.
— Ця мала б мати таку силу, щоб у ворогів вивалився язик, — психіатр сумно посміхнувся. — В нашому закладі цей нконді, здається, був особливо дієвим: більшість пацієнтів, завдяки ефекту від пігулок, ходять з напіввідкритим ротом і висолопленим язиком.
— Він боявся інших пацієнтів?
— На його думку, вони усі були чаклунами. А йому треба захищатися… за допомогою цих фігурок.
Ерван нахилився ближче і помітив, що одна зі статуеток має намисто з мушель равликів.
— Згідно з віруваннями йомбе, — пояснював психіатр, — мушлі равликів символізують пологи, родючість.
У ті рідкісні моменти, коли Фарабо виходив на вулицю, він шукав у садку рештки тварин. Одна з його скульптурок має пташине око, символ проникливого погляду, інша — голову змії, яка додає сили.
— Чи відомо вам, щоб він вкладав у свої талісмани волосся, нігті?
Ляссе посміхнувся, киваючи головою:
— А ви вивчили питання. Так, Тьєрі ховав у них пасма волосся, зрізані нігті інших пацієнтів.
— Як він їх діставав?
— Якось умудрявся. У душових, туалетах. Іноді навіть вимінював у тих самих пацієнтів на цигарки, журнали.
— Ви колись спостерігали за ним, коли він виготовляв свої фігурки?
— Так, часто.
— Чи обсмоктував він ватні палички і клаптики паперу, перш ніж встромляти?
— Так. Він стверджував, що це посилює зв’язок з талісманом.
— Червоні плями — це фарба?
— Звісно.
— Він ніколи не використовував власну кров?
Ляссе знову посміхнувся — він здавався щасливим, що є з ким про це поговорити:
— Одного разу я застав його за цією справою. І дозволив продовжити. Ті фігурки і сила, яку він їм приписував, були найкращою терапією.
Ерван подумав, що ця мандрівка була не таким вже й марнуванням часу. Певним чином він наблизився до Фарабо, до його переконань, до його безумства.
— Я можу забрати їх зі собою?
— Повернете потім?
— Ясна річ, але після завершення розслідування, а може й після процесу, якщо до нього дійде. Це буде не скоро.
— Коли ви представилися, мені ваше прізвище здалося знайомим. Ви часом не родич того чоловіка, що схопив Фарабо у Заїрі?
— Це мій батько.
Психіатр розвів руками і знову почав посміхатися:
— Тоді забирайте. Усе залишиться в родині.
-- Ґаель, як давно я є твоїм лікарем? Десять, дванадцять років?
— П’ятнадцять. У мене ніколи не було іншого гінеколога.
— П’ятнадцять років. Тоді дозволь мені попросити тебе ще раз добре подумати.
Вона промовчала. Лише міцно притулила до себе торбу від «Fendi», наче вузлик, в якому несла усе своє життя. Польська емігрантка на Елліс Айленд.
— Все вже обдумано.
— Ти усвідомлюєш, що йдеться про незворотну операцію.
— Так, усвідомлюю.
Медик підняв у розпачі руки. Вона любила доктора Біґено: вважала його кумедним. Лисий, вусатий, він ходив у халаті з короткими рукавами, мав волохаті руки і ковбойські чоботи. Підлітком вона називала його Біґорно (Равлик).
— Можеш мені пояснити, чому ти прийняла таке рішення?
— Щоб покінчити з цим.
— З чим? — вигукнув він. — Ти ж навіть не починала! Зазвичай з таким до мене звертаються після однієї або кількох вагітностей. А ти вирішила піти на цей крок, коли ще не маєш дітей…