Після двох поверхневих оглядів йому дозволили пройти.
Бар-дискотека був відкритий з усіх чотирьох боків. Насправді це було просто накриття на кількох підпорах. О цій порі там не було ані живої душі. Голий трухлявий танцювальний майданчик. У кутку скинуті докупи крісла. Акустичні колонки, прикриті поліетиленовими мішечками. Краплі дощу тарабанили по поверхні даху, як дрібні камінці гравію.
— Вітаю, Ізідоре.
— Вітаю, Ґреґуаре.
Морван вказав великим пальцем позад себе, у бік тілоохоронців.
— А ця армада справді тобі потрібна?
— Леопард не ходить без своїх плям.
У Кабонґо було одне дивацтво: він постійно вживав, влучно і не дуже, всякі незрозумілі так звані конголезькі прислів’я, але частіше власні.
— Як ти, мій генерале?
— Погано, дужжжже погано. І все через тебе!
Він стояв біля парапету, який нависав над рікою, затягуючись встромленою у мундштук цигаркою. Ізідор Нтава Кабонґо, середнього зросту, кучеряве сиве волосся, носив абакост, який колись Мобуту зобов’язав носити усіх апаратників режиму: піджак з коміром Мао з різними штанями як альтернативне рішення замість костюмів і краваток білих. «Абакост» — це скорочення від «А ба лє костюм!», «Геть костюм!». Нині таке вбрання — анахронізм. Для Кабонґо це було своєрідним посланням: хоч він і служив династії Кабіла, втім, не забував, що всім зобов’язаний Мобуту.
Його життєвий шлях нагадував Морвановий. Стовідсотковий луба (Кабонґо — це також назва регіону і місцевості у Катанзі), заїрський інтелектуал, який збудував свою кар’єру за правління Мобуту, а потім пережив усі наступні уряди: цією довговічністю він завдячував своєму досвіду на місці. Двічі міністр гірничодобувної промисловості і геології, він залишився у ролі експерта. Саме він приховано наглядав за належним управлінням родовищ ДРК. У цій сфері його ніхто не міг замінити.
Морван рушив вперед і відразу зупинився. Він забув про ще одне дивацтво генерала: африканець тримав при собі, як домашню тваринку, гієну. У нього було багато жінок і ще більше дітей (тридцятеро, як подейкували, не рахуючи «сліпих пострілів»). Але ніхто не міг замінити в його серці Сонечко, страшну звірюку, яку він всюди тягав зі собою. Така собі невдала подоба леопарда з асиметричними лапами і чорнуватою мордою. Звір кульгав навколо свого господаря, порикуючи з-під намордника: стара тухлятина, здається, була вже напівсліпа, але завжди готова на тебе накинутися.
— Я прийшов з миром, — попередив Морван. — Ми з тобою в одному човні.
Кабонґо засміявся у хмарі диму:
— Так, але веслуєш ти, а я віддаю накази.
Морван підійшов до парапету. Тут вже вишикувалися рядком пляшки з-під пива — Кабонґо не чекав на нього з аперитивом. Кілька секунд Ґреґуар на повні груди дихав вологим повітрям річки. І мови не могло бути про те, щоб побачити сьогодні Браззавіль, столицю іншого Конго, розташовану просто навпроти. Вода, земля і небо, здавалося, затіяли під завісою туману якісь хитрі махінації. Справи дощу і намулів…
— Я приїхав поговорити з тобою про…
— Ні, — обірвав урядовець, — це я буду говорити, а ти будеш мене слухати. Сідай.
Морван схопив з купи два крісла і поставив їх біля парапету. Кабонґо залишився на ногах: він тут домінував, і на цьому крапка. Взяв з ящика пляшку, триста тридцять мілілітрів: «Прімус», місцеве пиво. Впевненим рухом він вставив горлечко в отвір намордника гієни і зірвав кришечку.
— На, пий, — наказав він Морвану.
Ґреґуар взяв пиво не відводячи очей від Сонечка. Він дещо собі нагадав: клітор у самок гієни такого ж розміру, як пеніс у самців. Від такого порозбігаються навіть найкрутіші у зграї.
— В середині серпня було придбано дев’ять тисяч акцій «Колтано», — оголосив Кабонґо тоном теледиктора. — На початку вересня — дванадцять тисяч. Минулого понеділка — сімнадцять тисяч. Загалом близько сорока тисяч акцій перейшли у нові руки. І невідомо у чиї, невідомо чому.
Морван ковтнув теплого пійла. Він був здивований точністю наведених цифр. Його син, для кого це було повсякденною роботою, не зміг роздобути хоч якоїсь інформації.
— Можеш мені це пояснити? — спитав чорний голосом Айзека Хейза.
— Ні.
— Ти причетний до цієї махінації?
— Ні.
— Ти, часом, не намагаєшся нас розводити?
— Присягаюся тобі, ні.
— Тому що внаслідок цього всього ти отримуєш блокувальний міноритарний пакет і можливість робити погоду у нашій славній провінції.