Коли послабив обійми, вона ніяковіло усміхнулася, а він важко сперся на капот якоїсь машини, ноги не слухалися, у роті був присмак її вина.
Софія першою відновила самовладання — багатовікова флорентійська шляхетність як-не-як.
— А ти непогано цілуєшся, як для кюре.
Гаель курила на балконі.
Коли повернувся Лоїк, вона змусила його піти в душ, потім вбрала у піжаму, причесала, обприскала парфумами. Нагодувала макаронами і поклала до ліжка, мов немовля. Без жодних запитань — Лоїк умів загадково викручуватися.
Ось до чого вона дійшла: вечір п’ятниці, телефон переповнений повідомленнями, есемески, запрошення, а вона бавиться у няню свого недолугого брата.
Було ще тепло. Внизу, під її босими ногами, гомонів величний проспект. Спершись на перила, вона ясно бачила ґанок палацу Шайо, обабіч якого виднілися дві масивні будівлі тридцятих років — Музей архітектури і Музей флоту. Ще далі переливалася вогнями Ейфелева вежа. Ілюмінація на ній свідчила, що вже по двадцять третій. Непогано.
Увесь вечір вона переживала свою вчорашню ганьбу. Фіктивна оргія, безглузда церемонія, збочені поважні гості… Але її просто вбив погляд брата. Він був тим, кого вона любила і водночас ненавиділа більше за всіх. Причини для цього були однакові.
Ерван — бездоганний герой.
Батько був потворою, Меґґі схибленою, а Лоїк просто ганчіркою. Принаймні з ними було все зрозуміло. Але старший брат… Ще трохи подумала і розклала у своїй голові все по-новому — п’ять років на філософському стали в пригоді. Вона хотіла принизити свою родину, розтоптати її лицемірні цінності. Тож прибуття братчика було тільки на користь: який сенс богохульствувати, якщо поруч немає побожних парафіян, щоб це почути?
Вона обернулась і притулилася до кам’яних перил спиною. Величезна кімната, яка виконувала роль вітальні, у всій красі, освітлена лампами «МаМо Nushi» від Інґо Морера. На протилежній стіні висів триптих Ансельма Кіфера, який, мабуть, коштував кілька мільйонів євро. Канапа, столик та решта меблів ще на кількасот тисяч.
Чиста краса цих ліній вражала її, але вона була, як ті варвари, які захоплювалися бездоганністю римських міст, перш ніж їх зруйнувати. Захоплення не перешкоджає ненависті, воно її підживлює. Ця квартира, ці меблі, ці твори мистецтва незабаром розлетяться на друзки.
Вона не хотіла грошей. Кар’єра теж не була аж такою важливою.
Вона хотіла їх роздушити.
Раптом у неї знову з’явився гарний настрій.
Вони вважали, що підтримують її, контролюють, рятують. Однак вона надумала знищити їх у такий спосіб, який вони собі навіть не уявляють.
Ерван розплющив очі. Сонце ще не встало. Якусь мить не міг згадати, де він. Біла кімната, наповнена ароматами фіміаму. На стіні навпроти якийсь синій чоловік веслував багряними хвилями бурхливого моря.
«Італійський трансавангард, — прошепотіла Софія йому на вухо, коли вони повалилися на ліжко. — Я спала з усіма художниками цього напрямку…» У темряві він бачив, як образ мадонни в його голові, наче замок з піску, змиває пурпурова хвиля з картини. Після цього спогади заплуталися. Емоції так, але у цілковитому безладі, плотська насолода, страх, задоволення, докори сумління…
Подивився на годинник: шоста. Був у стані такого збудження, що навіть не впевнений, чи спав. Виліз з ліжка, натягнув труси і сорочку, тоді дістав з кишені піджака свій телефон і тихенько вислизнув. Він часто приходив сюди раніше: до «дому Софії і Лоїка», і самого цього означення йому було достатньо, щоб бачити тут, у найменших дрібницях, лише пиху і вульгарність.
Зараз це була зовсім інша історія.
Він був у палаці грізної войовниці-переможниці. Усе здавалося йому шляхетним і вишуканим. Пройшов до вітальні. Ліворуч — відкрита кухня. Якось вдалося увімкнути футуристичну кавоварку, після чого він став перед великим французьким вікном. Вигляд на площу Єна з висоти. У центрі — статуя Вашингтона. Ліворуч — Сена і Токійський палац. Праворуч — ліс сірих дахів, які піднімаються аж до водосховища Пассі. Імператорський краєвид.
Він випив каву одним ковтком — міцна, гірка. Його переповнювала тваринна гордість. Той, хто завжди проповідував чітке розмежування між сексом і коханням, між бажанням і почуттями, щойно займався коханням зі Софією, з недоступною феєю, жінкою свого брата, і бачив у цьому лише одне: він чудово впорався. Без жодних проблем з ерекцією, без жодної незграбності.
У тому запалі його болі майже зникли. Ніч кохання подіяла на нього, як рятівний бальзам. Він навіть не міг сказати, чи ці обійми йому сподобалися, і відмовлявся розглядати ймовірні наступні події. Наразі важливо те, що йому все вдалося і…